З січня цього року у Запоріжжі тривав освітньо-дослідницький проєкт «ЦЕ*Арабески», присвячений публічному мистецтву та візуальній ідентичності міського простору. Ініціатива об’єднала тих, хто активно відвудував екскурсії, присвячені архітектурі Запоріжжя, цікавився графічним дизайном.
Онлайн-лекції від київських мистецтвознавців та реставраторів, львівських архітекторів збирали велику аудиторію зацікавлених в індивідуальному оздобленні українських міст. На жаль, не до кожної події вдалося долучитися.
Теми, які підняла зокрема Ельміра Еттінген https://www.instagram.com/elmira.ettinger/ – про сенси та символіку монументальноно мистецтва, які варто розуміти, а не нищити свавільно, – монументальні, як і власне, напрямок мистецтва.
Про публічне мистецтво в історичному процесі розповів представник київської художньої династії Данило Гурін, відповівши й на запитання учасників. У 2021 році нам з Андрієм Соколенком та Оленою Довженко – онукою бойчукіста Григорія Довженка, пощастило бути разом із Данилом Гуріним на фестивалі «Монументалізм. Перезавантаження» у Чернігові, в музеї імені Г.Галагана. Глибокі сенси події, знайомство з ентузіастами дослідження монументального мистецтва, а особливо – зустріч із Галиною Севрук та її творчістю – дає відчуття спорідненості спільноти зацікавлених у монументальному розмаїтті людей.
Художниця-реставраторка Марія Борисенко представила у програмі проєкту «ЦЕ*Арабески» контент «Українська орнаменталістика 1960-х», надавши в якості ілюстрацій знайоме до родинного відчуття оздоблення київського метро та вулиці Хрещатик.
Про зв’язок школи Михайла Бойчука і «кам’яних вишиванок» Нової Каховки розповіла членкиня Новокаховського ТОКС Ліза Євсеєва.
Саме її участь надихнула організувати зустріч у Запорізькому обласному художньому музеї на фоні робіт Андрія Соколенка – гостя хотіла бачити виставку «Восьме диво світу».
Програма проєкту «ЦЕ*Арабески» була заповнена й практичними подіями.
Учні Запорізької дитячої художньої школи під керівництвом викладача образотворчого мистецтва ЗДХШ, учасника запорізького артдуету вуличних художників Sleepy Sun і Hello створили яскравий артоб’єкт. Розписи прикрасили трансформаторну будівлю неподалік художньої школи. Кольори, орнаменти берегинь поєднують символи української кераміки та вишиванок.
А сьомого та восьмого лютого відбувся воркшоп зі створення різьблених цементних панно за технологією бойчукіста Григорія Довженка, яку він використовував при оздобленні житлових будинків та громадських споруд Нової Каховки у 1950-ті роки.
Під час воркшопу відбулося онлайн-стпілкування із Лізою Євсеєвою. Організатори проєкту «ЦЕ*Арабески» вдячні й Сєді Власовій – за її підтримку проведення воркшопу.
Ліза Євсеєва мала бажання побувати й на зустрічі у Запорізькому обласному художньому музеї на виставці Андрія Соколенка «Восьме диво світу». Та привітала художника, з яким має тривалі творчі стосунки, лише онлайн.
Як символ зустрічей та спільної роботи з дослідження новокаховської та запорізької монументальної спадщини, на відкритій презентації «Монументальний внесок родини Соколенків у запорізький міський пейзаж: надбання і втрати» у ЗОХМ був представлений календар нового 2026 року.
Ці календарі Ліза Євсеєва як дизайнер та знавець новокаховської архітектури створює вже декілька років – і кожного разу різні, бо матеріал дає таке розмаїття. Колекція календарів була представлена на виставці в обласній бібліотеці в Запоріжжі, продовжує поповнюватися. Був представлений і календар символічного 2022 року, який у Новій Каховці збиралися презентувати до 70-ліття міста, 28 лютого 2022 року. Та через трагедію, яка розпочалася 24 лютого 2022-го, патріоти рідної Нової Каховки змушені були виїхати – в той день назустріч їм, по ще цілій греблі Каховської ГЕС їхали танки російських окупантів. «Визволителі» пограбували та вивезли колекцію Новокаховсьої картинної галереї, практично знищили унікальний парк імені Степана Фалдзинського на березі Дніпра. Окраса парку – споруди Палацу культури та Літнього театру, орнаментовані Григорієм Довженком…
Про це боляче згадувати, бо, як зауважив директор ВІАМЗ «Садиба Попова» Валерій Стойчев, окупанти займають наші міста та села для того, щоб знищити нашу історію.
Вони крадуть не для того, щоб здобувати знання. Їх не цікавила та не цікавить історія. У радянські часи й наразі, під час навали, метою було приниження та знищення української ідентичності.
Між тим, саме досвід роботи у Новій Каховці сформував ставлення Григорія Соколенка до монументального мистецтва. А згодом цікавість до монументальної роботи прокинулась і у Андрія Соколенка, який долучився до роботи батька в Палаці культури «Титан», ще підлітком, у 1974 році. “Завдяки цьому я обрав за спеціальність вітражне мистецтво”, – сказав Андрій, демонструючи ескізи батьківських робіт, які збрігаються в його архіві.
З цікавістю гості зустрічі слухали історію перших у Запоріжжі вітражів на козацьку тематику, які були створені та знищені у 1964 році для магазину «Жемчуг».
Гості заходу зацікавилися ескізами вітражей, які створював у Запоріжжі Андрій Соколенко після отримання вищої мистецької освіти у Львові.
Був показаний відеоролик, створений за вітражними роботами майстра для презентації його творчості в Національному музеї декоративно-прикладної творчості.
Фінальною подією проєкту «ЦЕ*арабески» стане міні-виставка – про декоративний рельєф у цементі як мистецьку мову міських фасадіві, яка відбудеться сьогодні, 14 лютого о 14.00.
