Окупанти лякають бердянців, що українські військові погано ставлять до людей, які отримали російський паспорт, а потім виїжджають в Україну.
Говорять це для того, уточнює у зв’язку з цим телеграм-канал БердянсЬк Сьогодні, щоб стримати виїзд бердянців з окупації та щоб залякати місцевих.
Журналісти каналу поспілкувалися із мешканкою Бердянська, яка на днях виїхала з окупованого міста через пропускний пункт Колотилівка-Покровка.
«Я довго не хотіла виїжджати, – розповіла вона. – Там мама, але просто дихати більше було неможливо. До того ж, у Запоріжжі чекала донька з онуком. Виїхала з однією сумкою. Страшно, але іншого виходу не мала. Просто не могла там жити. Не знаєш, з ким про що можна говорити. Новини їх читала дуже рідко, раз спробувала, бачу, а там взагалі все навпаки!»
Жінка також отримала паспорт рф. Змусили на роботі. Інкаше було неможливо: «З серпня почали з паспортом тиснути. Казали, що якщо працювати, то обовʼязково. Я тягнула скільки могла. Але у березні отримала».
Коли виїжджала, переживала – як поставляться на українському кордоні. Одразу вирішила нічого не приховувати.
«На кордоні питають: які у вас є документи? – продовжила розповідь співрозмовниця. – Я одразу сказала: в мене два паспорти – наш та паперовий. Вони посміялись. На що дійсно звертають увагу, та про що окремо питають: паспорти лнр та днр. Я так зрозуміла, що вони ж давно під окупацією. Тому до них особлива увага. В останньому кабінеті я знов сказала, що в мене два паспорти. Дівчинка посміхнулась, та відповіла: не хвилюйтесь, тепер один. І я сказала: Слава Богу! На душі стало легше».
Бердяночка каже, що жодної агресії, докорів або прискіпливого ставлення не побачила. Всі казали: не хвилюйтесь, ви вже в Україні. Усе добре!
Стосовно виїзду вона так міркує: «Звісно страшно. Але я оптимістка. Я сподіваюсь, що я у відпуску та через декілька місяців повернусь у український Бердянськ. Дуже чекаю цього!»
На даний момент, роз’яснює БердянсЬк Сьогодні, шлях через росію та КПП Колотилівка-Покровка є найкоротшим для виїзду з ТОТ до підконтрольної території України. Працює він лише в одному напрямку. Важливо: окупанти вже не дозволяють проїзд власним транспортом. Лише піший перехід через двокилометрову сіру зону, яку називають “дорогою життя”. Окупанти дуже прискіпливі під час фільтраційних заходів, перевіряють документи, речі, гроші, телефони та проводять особисті бесіди. Залякують, що усі хто виїжджають – вороги. А чоловікам кажуть, що в Україні їх відразу ж мобілізують і що у всіх будуть проблеми з правоохоронними органами. Брешуть, тобто, за звичкою.
