– Боже, яка красу ми сьогодні усі створили! Зразок один, а різних поглядів на нього півтора десятки. Кожна робота відбиває характер авторки… І як це до голови зайшло зробити такий чудовий проєкт?! – спитала у викладачки одна з відвідувачок після чергового майстер-класу.
– Мабуть, нам усім це було потрібно…
…Повідомлення про те, що Запорізький обласний художній музей запрошує усіх бажаючих на «Творчі вихідні», я особисто прочитала у соцмережі більше двох років тому. Трішки скептично подумала: ну, хто під час війни кудись піде щось там творити?
За місяць, пропустивши відкриття чергової виставки, завітала у суботу до музею. Помилувалася експозицією і зазирнула до однієї із кімнат. Там довкола тодішньої керівниці установи Інги Янкович сиділи три пані. Вони не звернули на мене жодної уваги, бо були повністю занурені у вирізання ножицями якихось примхливих витинанок. А я застигла коло них і не могла відірвати погляду від паперового мережива.
“Долучайтеся!” – запропонувала пані Інга. Мені стало якось незручно за власний скепсис. І стримувало небажання осоромитися. Бо хоч кохаюся на мистецтві – давно знаю: в образотворчих талантах природа мені відмовила.
Проте за пару тижнів, коли настрій був геть кепський, а за вікном дощило, не витримала…
Моїм дебютом став зимовий пейзаж. І хоча дерева вийшли кособокі, а лисичка нагадувала мишку й ворону одночасно, я безмежно пишалася собою. А найголовніше – на пару годин забула про бентегу, біль у колінах, численні проблеми, і піднесення не полишало мене ще довгенько. Відтоді стала досить активною відвідувачкою «Творчих вихідних». Завжди цікавих і різноманітних.
Напередодні Різдва ми виготовляли ляльки-обереги. Потім малювали акрилом декоративні натюрморти. Спробували себе у петриківському розписі. Кликали весну акварельними тюльпанами. На Великдень робили витинанки і розмальовували писанки.
Створювали вітальні листівки. Малювали квіти та фантастичних звірів, надихаючись творами Марії Приймаченко. Під час літньої спеки занурювалися у морські глибини. Напередодні навчального року вчилися каліграфії, а потім побували на «уроках» ентомології та ботаніки.
Музеологи залучили до майстер-класів і багатьох митців, чиї виставки демонструвалися у музеї. Наприклад, Олена Сауріна ділилася тонкощами створення кольоровими олівцями міських пейзажів. Ольга Хар’якова познайомила зі світом прозорих акварельних краєвидів. Валентина Чікіна демонструвала прийоми фантазійної графіки. Вадим Мітков запропонував досвід створення картин під медитативну музику. З Євгеном Прокоф’євим поринули у світ енергетики фарб та інструментів. Володимир Гордійченко провів нас світлими та яскравими осінніми алеями…
Згадала далеко не всіх, бо не на кожному майстер-класі змогла побувати.
Влітку цього року сімейні обставини змусили Інгу Янкович залишити посаду керівниці художнього музею. Проте започатковану нею традицію через величезну зацікавленість відвідувачок [на «Творчі вихідні» приходило по 15-20 людей] музеологи зберегли. І принаймні двічі на місяць запрошують митців для проведення майстер-класів.
Наприклад, нещодавно в рамках проєкту «Бестіарій Марії Приймаченко» аматорки під керівництвом художниці декоративно-ужиткового мистецтва Тетяни Краснокутської створювали «Дерево життя».
Однією з улюблениць відвідувачок «Творчих вихідних» стала художниця Ольга Хар’якова. Вона вміє дотепно донести до кожної, що та зможе намалювати і соковиті грона винограду, і ліричний пейзаж, і зарості бамбуку, і екзотичні орхідеї, та багато-багато іншого. Підкаже, як це зробити. А, якщо потрібно, кількома доторками пензля допоможе зробити роботу довершеною.
Ми усі різні за віком, фахом, здібностями та художнім досвідом… Мені інколи здається, що я доводжу пані Ольгу до розпачу. Бо не дослуховую до кінця пояснень і хапаюся малювати. Виходить дивно.
Та пані Ольга не втомлюється казати: “Ми передаємо настрій, своє відчуття! Зробили помилку? То не помилка, і так може бути! Якщо вам зовсім не подобається, можемо перемалювати усе спочатку”.
Я лінуюся перемальовувати))). Але завжди милуюся тим, що намалювали колежанки, і відчуваю щиру вдячність за чудову дружню атмосферу, можливість відволіктися й отримати величезне задоволення від самого процесу творення.
Долучайтеся! Підлікувати настрій, збадьорити дух – це те, що нам сьогодні усім потрібно. Слідкуйте за анонсами майстер-класів на сайті www.mig.com.ua та на сторінці художнього музею у Фейсбуці.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки
