– Боже, яка красу ми сьогодні усі створили! Зразок один, а різних поглядів на нього півтора десятки. Кожна робота відбиває характер авторки… І як це Вам, Інго Адольфівно, до голови зайшло зробити такий чудовий проєкт?! – спитала одна з відвідувачок Запорізького обласного художнього музею після чергового майстер-класу.
– Мабуть, нам усім це було потрібно… – відповіла пані Інга.
… Повідомлення про те, що музей запрошує усіх бажаючих на «Творчі вихідні», я особисто прочитала у соцмережі близько півтора роки тому. Трошки скептично подумала: ну, хто під час війни кудись піде щось там творити?
За місяць, пропустивши відкриття чергової виставки, завітала у суботу до музею. Помилувалася експозицією і зазирнула в одну з кімнат. Там довкола керівниці установи Інги Янкович сиділо три пані. Вони не звернули на мене жодної уваги, бо були повністю занурені у вирізання ножицями якихось примхливих витинанок. А я застигла коло них і не могла відірвати погляду від паперового мережива.
«Долучайтеся!» – запропонувала пані Інга. Мені стало незручно за власний скепсис. І стримувало небажання осоромитися. Бо хоч кохаюся на мистецтві, – давно знаю: в образотворчих талантах природа мені відмовила).
Проте за пару тижнів, коли настрій був геть кепський, а за вікном дощило, не витримала…
Моїм дебютом став зимовий пейзаж. І хоча дерева вийшли кособокі, а лисичка нагадувала мишку й ворону одночасно, я була безмежно горда собою. А найголовніше, – на пару годин забула про бентегу, біль у колінах, численні проблеми, і піднесення не полишало мене ще довгенько. Відтоді стала досить активною відвідувачкою «Творчих вихідних». Завжди цікавих і різноманітних.
Напередодні Різдва ми під керівництвом пані Інги виготовляли ляльки-обереги.
Потім малювали акрилом декоративні натюрморти. Спробували себе у петриківському розписі. Кликали весну акварельними тюльпанами.
На Великдень робили витинанки і розмальовували писанки. Створювали вітальні листівки. Малювали квіти та фантастичних звірів, надихаючись творами Марії Приймаченко. Під час літньої спеки занурювалися у морські глибини.
Напередодні навчального року вчилися каліграфії, а потім побували на «уроках» ентомології та ботаніки.
Пані Інга Янкович залучила до майстер-класів і багатьох митців, чиї виставки демонструвалися у музеї. Та пам’ятаю, що Олена Сауріна ділилася тонкощами створення кольоровими олівцями міських пейзажів. Ольга Хар’якова занурила у світ прозорих акварельних краєвидів. Валентина Чікіна демонструвала прийоми фантазійної графіки. Вадим Мітков запропонував досвід створення картин під медитативну музику. Володимир Гордійченко провів світлими та яскравими осінніми алеями. З Євгеном пПрокоф’євим зображували домашніх улюбленців… Згадала далеко не всіх, бо не на кожному майстер-класі змогла побувати.
Зараз кожної суботи та неділі на «Творчі вихідні» приходить по 12-15 людей. Ми усі різні за віком, фахом, здібностями та художнім досвідом…
Мені інколи здається, що я доводжу пані Інгу до розпачу. Бо не дослуховую до кінця пояснень і хапаюся малювати. Виходить дивно))) Та пані Інга не втомлюється казати: «У вас вийде краще, ніж у мене! Зробили помилку? То не помилка, і так може бути».
А я завжди милуюся тим, що намалювали колежанки, і відчуваю щиру вдячність за чудову дружню атмосферу, можливість відволіктися й отримати величезне задоволення від самого процесу творення.
Долучайтеся! Підлікувати настрій, збадьорити дух – це те, що нам сьогодні усім потрібно.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки
ДОВІДКОВО
Вхід до музею коштує 25 гривень, стільки ж треба заплатити за матеріали – папір, фарби, користування пензликами. Про теми майстер-класів можна напередодні довідатися на сторінці художнього музею у соцмережі Facebook.
