Росія більше ніж сто років винна Румунії понад 90 тонн чистого золота.
Європарламент ухвалив резолюцію, яка говорить, що повернення румунського національного надбання є завданням усього ЄС.
Про це в етері hromadske.radio йшла розмова із істориком Олександром Алфьоровим.
17 березня у МЗС Румунії викликали посла РФ Валерія Кузьміна через російські заяви з приводу румунського золота, вивезеного у Росію під час Першої світової війни. Посла викликали у зв’язку з «серією заяв російської сторони», які звучали останнім часом.До посла було доведено глибоке незадоволення румунської сторони у зв’язку з викривленим, усіченим та невідповідним чином, у тому числі у публічній комунікації посольства РФ, висвітленням важливих тем двостороннього характеру, які беруть свій початок в історичному минулому. 15 березня посольство Росії в Румунії у своєму Telegram-каналі закликало «окремі гарячі румунські голови» відмовитися від мрії повернути румунське золото.
Європарламент закликав Росію повернути надбання Румунії, назвавши це «безпрецедентним міжнародним випадком незаконного привласнення золотого запасу та об’єктів культурної спадщини». РФ є правонаступницею СРСР, який продовжував правосуб’єктність царської Росії, і тому зобов’язана повернути ці активи, які належать Румунії, констатують європарламентарі.
– Як взагалі румунські коштовності опинилися у РФ?
Олександр Алфьоров: Історія достатньо цікава, як для роботи юристів у міжнародній площині, так і для культурологів усього світу. Адже у 1914 році розпочалася Перша світова війна. І Румунія на той момент – це королівство, яке володіло своїм безпосередньо запасом золотим — опинилася оточеною країнами, що взяли участь у цій війні й могли напасти на Бухарест.
Що це за золотий запас, про який ми говоримо? Це не лише злитки золота, це колекції цінних предметів, які виставлялися у музеях. Це цінні предмети золота, які були, окрім того, що і ювелірними шедеврами, це і той безумовний запас королівства Румунії.
У 1916 році королівство Румунія передало Російській імперії на збереження це золото. Яке зберігалося у російських банках чисельних. І румуни домовлялися, що після завершення Першої світової війни його повернуть.
Коли більшовики прийшли до влади, уряд Леніна арештував всі активи держави, які мали неземне походження. Через це, до речі, були скандали й не визнавання Російської держави з назвою СРСР з боку Франції та Британії ще до 1923-1924 року.
Усі керівники Румунії, чи то королівство Румунія, чи то майбутня Соціалістична Румунія, так чи інакше завжди зверталися до Москви з вимогами повернути національний золотий запас Румунії. Власне, його відсутність призвела до того, що Румунія була однією з найбідніших країн. Тому що самостійно вона не змогла вибратися з цієї кризової економічної ями, у яку вона потрапила після Першої світової війни. І, зрештою, цей золотий запас вони мали б використати для стабілізації економіки. Тому тут дійсно не тільки в золоті питання, але в тому, що Росія призвела до голодних років у Румунії, і до зупинки розвитку економіки Румунії. Тож, так чи інакше, про цей золотий запас мова йде вже багато-багато років.
І рішення, яке зараз представляють на міжнародному майданчику, дійсно є справедливим. Це не якісь умовні гроші, які десь були, десь там в облігаціях. Коли Путін проголосив про те, що Російська Федерація – спадкоємиця СРСР та Російської імперії, він до кінця не зрозумів, що не лише про погашені облігації Франції, Британії, Російської імперії мовиться, а мовиться про величезні борги в цілому, які має Російська держава перед світом на початку XX століття.
За російською аргументацією, Румунія окупувала Бессарабію. Бессарабія – це Бесарабська губернія, яка належала Російській імперії. І що цей їхній «золотий запас» вони арештували, тримають до повернення Бессарабії. Але це імперські умови. Тому що Бессарабія, дійсно, розділена. І зараз одна частина українська, інша румунська. На нашій стороні проживають більше українців, але населення Бессарабії є мішаним. І Совєтський Союз завжди казав: «Ну от Бессарабію повернете, повернемо вам золото».
Проте, треба наголосити, що Бессарабія не належить Росії, не належить Совєтському Союзу, вона належить двом державам, де компактно проживають два етноси, переважно це румуни на румунській стороні України, українці – на українській стороні.
Імперські всі моменти мають піти у XXI столітті. А золото було. Ці гроші були взяті і не віддані.
– Чим зараз продиктоване рішення Європарламенту знову активізувати це питання?
Олександр Алфьоров: Світ задовго дивився на російські справи. І світ потурав цим російським справам. Потурав, як з золотом Румунії, потурав, як і при окупації частини Грузії, потурав при окупації Криму, потурав при створенні мережі шпигунів в усьому світі. От зараз світ починає не потурати. Тому що, коли Путін говорить про історичність територій у своїй пропаганді, то він має говорити і про реальну історичність, історичну спадковість. То, будь ласка, отримайте спадок. Країни світу почала визнавати, що Голодомор є геноцидом. Це теж спадок сьогоднішньої Росії. Румунське золото — це теж спадок Росії. Тому що, якщо починаєш блефувати на історії, то ти можеш наразитись на те, що хтось вийме справжні карти. Якраз це хороший приклад у тому плані, щоб покарати Росію за брехню, за імперські амбіції, і, зрештою, змусити платити за податками. Платити за те, що вони роблять, а не потурати.
– Приклади в історії, коли вдавалося повернути у той чи інший спосіб коштовності
Олександр Алфьоров: Такі приклади існують. І навіть існує те, що Російська Федерація платила за боргами Російської імперії, між іншим.
Російська імперія, коли вступила в Першу світову війну, мала величезні позики у Франції, у Британії. І ці борги Совєтський уряд не віддавав, через що складалося ускладнення у дипломатичному визнанні СРСР Францією та Британією. Але, наприклад, нам чітко відомо, що, у принципі, щось було списано. І за боргами Російської імперії вже навіть путінська Росія розплачувалася.
Прикрасу повернули в Київ у вересні 2014 року, разом із 19-ма іншими експонатами. Фото: Peter Dejong, AP
Отакі от довгі справи, які нам здаються неймовірними, насправді існують прецедентами. Ну, наприклад, зараз ще Російська Федерація має борг за лендліз Другої світової війни. Німеччина, яка програла Другу світову війну, у 2000-х роках ще виплачувала контрибуції за результатами Першої світової війни.
Тобто у світі пам’ятають все. Всі гроші підраховані. Хочеш жити справедливо, то, будь ласка, демонструй справедливість в усьому. Борги не мають давності в таких справах.
– Чи можна очікувати так званого ефекту доміно?
Олександр Алфьоров: Безперечно. Зараз Росія перебуває у дуже слабкому дипломатичному політичному становищі. Тому зараз дуже хороший час для Румунії, щоб цю справу почати. А вона є виграшною на 100%, якщо румунська сторона не дасть слабинки. І це призведе до того, що почнуться моменти, пов’язані з тим, щоб віддавати Росії те, що вона заборгувала.
Цей ефект повернення румунського золота не був би можливий, якби ми з вами 2014 року не повертали кримське золото, яке було на виставці в Західній Європі. І коли ми повернули це, то, очевидно, з цього треба починати ефект доміно.
Тому що всі предмети належать тому, хто був їхнім власником, а не тим, у кого вони територіально зберігалися.
Тому, мабуть, краще сказати, що румунський прецедент був другим. А ми почали його, наші українські юристи, наші українські дослідники, кваліфіковані спеціалісти.
Експерт Національного музею історії України розпаковує коробку зі скіфськими артефактами з Криму. Київ, 28 листопада 2023 року.
Фото: Гліб Гаранич, Reuters
