Колаж – це не просто техніка, це спосіб сприйняття світу, – така відповідь на розуміння побаченого знайшлася у виданні Адріани Бермудез «Абетка колажу», яке пропонують книжкові магазини.
Цей вираз отримав підтвердження на виставці, яка триває в Мистецькому центрі Запоріжжя, яка крім узагальненої назви фестивалю сучасного колажу CUTOUT COLLAGE FESTIVAL має лід – «Код ідентичності. Нація. Культура. Політика».
Саме тому, відчувши емоційну хвилю від якоїсь із робіт, вдивляючись, читаючи назву та ім’я автора, бачив – Україна.
Коллажем наразі стали наші спогади та не втрачені матеріальні фрагменти нашого життя. Особливо це стосується тих, які втратили ДІМ – людей, вимушених війною покинути своє житло, без надії колись його побачити таким, яким воно було.
Паперова торбинка з вхопленими за миттєвим, неосмисленим рухом дрібничками.
Фотоальбом з хаотично зібраних фото.
Шматочок фотоплівки, який вже не стане фотографією.
Шматки шкільних зошитів та конспектів, спогади, які фотографічно зберігаються у пам’яті та не стали фотографіями. Як-от, бабуся, її прихована молитва за онуків та молоко… Та це побачила я, бо такий спогад є у моєму серці, а кожен побачить та відчує свій біль чи тепло.
Чи крихітна композиція – ДІМ, де на булавку зібрані деталі дитячого конструктору та фото… 
Посуд-літопис буття.
Ця виставка вимагає повернення – бо неможливо за один раз побачити багатошаровість кожного це поєднання.
Занурення таке, що згадалося враження від виставки Олександра Муратова (1935-2025), режисера та художника… Побачена більше десятиліття тому в київському Музеї однієї вулиці, де я збирала факти-крихти для виставки творів бойчукістів у Запоріжжі, ця експозиція й тоді примусила ходити по колу та бачити відтворений митцем світ.
І це розуміння історії пфд час пошуків її фрагментів говорить уяві більше, ніж слова.
Твори європейських, американських, японських митців сприймається нині як подорож світом.
Бо ми зосереджені нині на збереженні нашого життя, наших спогадів, нашої форми співіснування у світі.
Так, як і вражаюче красиві роботи мисткині, яка досліджує колаж: “Колаж дозволяє створити щось абсолютно нове, змішуючи різні епохи, матеріали й сенси. Це процес відкриття, де старий афішний папір стає символом мрії, а обірваний край фото – порталом у минуле”, – Adriana Bermúdez, іспанка з латиноамериканським корінням, тож, також мистикиня з історією.
Виставка працюватиме до кінця січня.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки та з відкритих інтернет-джерел
Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.
