Запорізький академічний обласний театр ляльок прикрасив свій репертуар новою цікавою виставою. Нею стала «Ніч перед Різдвом», створена за відомою повістю Миколи Гоголя. Прем′єра вистави відбулася перед зимовими святами, але те диво дивне можна ще побачити й зараз. Мені, наприклад, таки поталанило.
З′ясувалося, що у цієї вистави непроста історія. Років із п′ять тому її підготував дружній творчій колектив, до якого увійшли режисерка Марічка Власова (вона також працювала над хореографією разом із Олександром Очеретянком), художник Людмила Зинов′єва, музичне оформлення створив Андрій Бєсєда, відеографію – Ганна Пода. Але не все сталося, як бажалося, тому виставу було покладено на полицю.
- Іван Острівний – Вакула,
- Дар′я Скрябіна – Оксана,
- Надія Лубенець – Солоха і кума,
- Дмитро Безсонов – чорт і Пацюк,
- Олександр Марсов – козак і кум.
А разом всі вони грають колядників, поєднуючи казкові події із сюжетом різдвяного вертепу. Таке поєднання, до речі, закладено у самому творі Миколи Васильовича.
Драматична гра акторів та їхня одночасна робота із ляльками зветься «живим планом» і є досить складною справою, бо треба привертати увагу тільки до ляльки і не «затуляти» її своєю власною особистістю. Актори це роблять дуже добре. Вони вдягнені у стилізовані народні костюми,тому легко зображують і колядників, і гоголівських героїв. На головах у двох – крисаті різдвяні капелюхи, які у їхніх руках перетворюються, коли треба, на ту ж Диканьку, що вирує у часі і просторі. Та то вже філософія!
Напівказкова Диканька на сцені з′являється у всій своїй зимовій красі. Тут немає традиційних ширм,зате є снігові кучугури й мішки із наколядованим. На наших очах вони перетворюються на затишні хатинки або на царський палац.
Цікавих художніх знахідок у виставі багато. Тут навіть можна побачити хороводи із зірок і вареників. Зірок, звичайно, – під час польоту Вакули, а вареники – то до Пацюка, будь ласка.
За різдвяними пригодами коваля Вакули спостерігали із великою цікавістю і дорослі, і діти. У казковій атмосфері, створеній на сцені, відчувалося щось своє, рідне, напівзабуте, з дитинства. От вони, красуня Оксана у віночку із різнокольоровими стрічками, коваль Вакула у святковому козацькому вбранні, відьма Солоха і хитрющий чорт, хоча тут скоріше бешкетливе чортеня, дуже симпатичне. Недаремно після вистави актора, що грав чорта, маленькі глядачі пригостили шоколадкою.
Образи, які втілюють ляльки, не затуляють образи, які створюють самі актори. Актори й ляльки існують «на рівних». Дуже часто актори правлять лялькам за ширму. Наприклад, сільські пліткарки з′являються з-за плечей хлопців-колядників, лялька чорт працює на потилиці Вакули-актора, спокушаючи того укласти із ним вигідну угоду. А цариця взагалі стає частиною декорації, бо під час балу на неї опускається величезна перука, із садами, квітами, палацами. Вся імперія на голові!
Для такої непростої роботи театр застосовує планшетних ляльок. Вони більш мобільні, із ними легше працювати у заданому режисером сценічному просторі. Є тут м′які мімуючі ляльки – великі голови сільських пліткарок, є навіть ляльки, які звуться тантамореска. Їх актори просто вдягають на себе, мов рюкзаки, інколи додають ще й маски.
Нова вистава дійсно створена за Гоголем, але із урахуванням дитячої аудиторії. Казкові дива тут поєднані із делікатним ставленням до «можна-неможна». Наприклад, зі сценарію вилучено історію із залицяльниками Солохи, зате є кумедні сільські пліткарки, два колоритні куми, а також пісні, танці і проникливий «Щедрик» Миколи Леонтовича під завісу.
Таємничні несподіванки трапилися не тільки у казці. Перед початком вистави з′ясувалося, що не буде працювати система відеографії, тому вся дія пройде у «чорному кабінеті», тобто повністю у чорних лаштунках. Але це зовсім не зіпсувало загальних вражень від побаченого, бо «чорний кабінет» зробив гру акторів більш виразною, а декорації більш яскравими. Та й самі актори не розгубилися, відпрацювали завзято, із вогником.
Слід зазначити, що про настрій маленьких глядачів театр почав піклуватися ще у фойє. Там дітей розважали аніматори Весела Бджілка та Солодка Цукерка. Діти награлися, насміялися, а потім веселі і задоволені пішли до глядацької зали.
Також у фойє я зустріла завідуючу літературною частиною нашого Театру молоді Надію Петренко. Вона прийшла до театру разом із вихованцями музичної школи № 1, щоб ознайомити школярів із ляльковою виставою. Після вистави Яна Козак провела спеціальну екскурсію для тих вихованців. Серед діток була і Таїсія Нестулій, її родичі колись працювали саме у театрі ляльок. З цього приводу говорити про народження акторської династії, мабуть, ще зарано, але хто зна…
А мені після вистави вдалося побувати за лаштунками і навіть сфотографуватися із Пацюком. Хоча варениками він мене так і не пригостив. От жаднюга!
Галина СОЛОВЙОВА, фото авторки та з сайту театру
