На початку цього тижня відбулася чергова подія на тему історії запорізької журналістики у запорізькому ЦЖС.
Темою чергової зустрічі у Центрі журналістської солідарності, яка мала форму професійного тренінгу з історії, стали паралелі життя на окупованих територіях Запорізької області часів Другої святової війни у порівнянні із ідеологічною роботою російських окупантів за війни нинішньої.
Лектор – історик, журналіст, директор Василівського архітектурного музею-заповідника «Садиба Попова» Валерій Стойчев.
На цій зустрічі мова йшла про газети, які створювала та підтримувала німецька окупаційна влада на території Мелітопольщини. Як фаховий історик, пан Валерій наводив багато історичних фактів.
Бургомістром Мелітополя після захоплення міста військами Третього рейху восени 1941 року був призначений Густав Класен (Gustav Klassen) – німецький цивільний адміністратор, представник родини німецьких менонітів. Заможні до приходу радянської влади Класени мешкали в Мелітополі з XIX століття та були на початку XX століття власниками заводу сільськогосподарських машин.
Видавниче управління на окупованих територіях було засновано в структурі німецького райхскомісаріата України 8 жовтня 1942 року. Управління видавничою діяльністю здійснювалося на основі приписів геббельсівського міністерства пропаганди. Ось зразок директив політуправління РКУ щодо преси: “Українські та інші газети, що видаються в райхскомісаріаті, – винятковий засіб впливу нанаселення пропагандою і політикою, наказаною райхскомісаром. Вони не слугують народним чи культурним потребам населення чи навіть віровизнанням… Кожен рядок повинен допомагати у здійсненні великої місії фюрера в створенні нової Європи”, – декларували принципи ілеологічної роботи німецькі окупанти.
Тож, окупанти викорінювали вказівку на національну ознаку і оцінні характеристики патріотичного спрямування. їх влаштовували лише топонімічні означення, які не нагадували читачам про належність до українства, а позначали місце видання лише територіально.
Ще більш виразною є політика зміни періодичності і накладів місцевих газет. Значно збільшено наклад лише газети «Мелитопольский край», та тільки за умови, що вона стала російськомовною. Це пояснюється тим, що місто Мелітополь було обрано центром таврійської частини генеральної округи Крим, яку німці планували зробити складовою Великонімеччини.
Валерій Стойчев розповів про редактора Павла Трофімова, завдяки якому й працювала на Мелітопольщині газета, що мала великі преференції від німецької окупаційної влади. Газета «Мелитопольский край» виходила російською від осені 1942 року, двічі на тиждень. Висвітлювала події на фронтах і у світі. Агітувала українців за виїзд на роботу до Німеччини. Єврейство на сторінках часопису поставало як суспільний ворог, і саме на нього перекладалася відповідальність зарозвʼязання війни. Характеристика місцевого життя обмежувалася сільсько-господарською тематикою.
Рубрики газети красномовні: «Зі зведень Верховного Командування Німецьких Озброєних Сил», «Короткі оповіщення». Для змістового наповнення використовувалися матеріали німецького інформаційного агентств.
Ця концепція має чітке відображення у сьогоденні. Ідеологічна робота окупантів-росіян на викорінення всього, що стосується української ідентичності, практично скопійована з політики німецьких окупантів часів Другої світової війни.
Запорізькі журналісти чекають продовження лекцій: наступна – про видання «Нове Запоріжжя» часів німецької окупації.
Пдіготувала Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки та Сергія БІЖКА
