Побічно чуючи розмови про необхідність емпатії, примирення та порозуміння із жителями сусідської країни, які, мовляв, не знають реального становища українців, що гинуть під ракетами та бамбами їхніх військових злочинців, думаю провести їх біля будинків, в яких загинули діти.
І куди невтішні рідні, знайомі, сусіди… просто співчутливі люди несли іграшки, створивши маленькі недоторкані меморіали.
Ось вони, біля будинку на Незалежної України, 67
Меморіали іграшок, якими вже ніхто не буде грати. Ніколи.
Та боюсь, що на таку екскурсію у мене не вистачить емпатії, примирення та порозуміння.
Інеса АТАМАНЧУК, фото автора
