Коли наші бійці брали село Роботине, що у Пологівському районі Запорізької області, яке й сьогодні дуже часто фігурує у повідомленнях із фронту, боєць 56-го стрілецького батальйону 65-ї окремої механізованої бригади ЗСУ з позивним Фіксик був одним із кращих бригадних провідників до позицій українських Сил оборони як за селом, так і в самому селі
(був – бо в руїнах того проклятого села тепер лише смерть гуляє).
Він, доповили розповідь про побратима в бригаді, заводив групи і особисто ходив на штурми і зачистки села від російських диверсантів; особливо вдалі та феєричні – із розвідником Тором.
А ще він, додали хлопці, дуже харизматичний, відчайдушний та відважний: якось потрапили в оточення з побратимом і стійко трималися, поки не скінчилися продукти. А тоді заявили командуванню: «або ви нам скидаєте з дрона їжу і БК, або ми будемо самі виходити з оточення, бо дуже їсти похотіли».
А якось Фіксик не встиг на «маршрутку до Роботино» – так на передовій називали бригадні бронетранспортери YPR, які розвозили заміну бійців на позиціях. Не довго думаючи, він вимкнув рацію і пішов ночувати до наших бійців у бліндаж в руїнах села, «бо як вийду сам пішки, то ще якусь задачу дадуть». А в батальйоні його за ту ніч у зниклі безвісти записали. Але він щасливо знайшовся), чим, звісно ж, порадував бойових побратимів.
Після поранення, яке Фіксік отримав також в Роботино, боєць уже відновився. Так само ходить на бойові чергування на позиції. А допомагає йому виживати у цій війні, особливо наголосили побратими, гумор і – любов до найрідніших, які чекають дома.
*
Фото: 65 окрема механізована бригада ЗСУ
