Уроки тактичної медицини, що ми мали вчора у гуманітарному центрі «Завжди разом», потребують осмислення та продовження.
Та деякі моменти вдалося запам’ятати, бо занотовані.
Хоча той самий турнікет, без якого на передову – не можна, який має бути притомним за ціною, бо потреба кожної людини – чотири турнікети, – ми побачили вперше. І навіть зрозуміли, як його накладати [якомога вище, хоч на руку, хоч на ногу]. І знаємо, чому він кращий за гумовий ремінець [турнікет – на дві години, хоча краще тримати годинку; джгут гумовий – максимум півгодини. Потім послабити, хоч той, хоч той. На перекур – на три-п’ять хвилин. І знову затягнути. Хоча, каже наш інструктор, вже через двадцять хвилин будь-який засіб приводить до того, що кінцівка повністю втрачає чутливість. Тому – щоб не втратити кінцівку – пишемо час накладання засобу та відраховуємо, півгодини – джгут, до двох годин – турнікет].
Фух, аби ж не втратити свідомість, поки бачимо уявні потоки крові по руці чи по нозі…
Тримаємось.
Питання неочікуване від інструктора: що робити при пораненні системи дихання? Якщо куля чи осколок прошили тіло? О, як не знепритомніти від уяви болю…
Треба мати засіб, щоб заклеїти тіло пораненого з обох боків. Є спеціальні. Але ж допоможе скотч, поліетиленова плівка… найкраще будівельний армірований скотч.
Зрозуміли.
Знаємо тепер, що людині без свідомості знеболювальне давати нема сенсу. Лежачому підняти ноги, щоб кровообіг до голови поліпшився, а вже коли прийде до тями та …ой, лишенько, закричить, – тоді дати. Краще – два парацетамола, 500, та пігулку лефофлоксацину. Через шість-сім годин за потреби можна повторити прийом ліків.
Що ми ще зрозуміли? Те, яка потрібна річ – еластичний бінт. Краще ізраїльський, спеціальний. Але і наш виконує багато функцій. Наприклад, зафіксувати рану [перед цим її затампонувати, забінтувати та придавити …горішком чи камінчиком маленьким, йой, а потім вже – накласти еластичний бінт]. І – дивись вище, можна використати еластичний бінт, щоб зупинити кровотечу. Замість турнікету.
І – увага – тампонувати рани на голові не можна. Це безцінний скарб, там думки.
І безцінність голови така, що все, що треба про тяжко пораненого, краще писати …на лобі чи на щоці. Бо поки є голова, людина жива…
Тут ми всі вже майже знепритомніли.
Але сподіваємося все почуте завчити та продовжити заняття з тактичної медицини.
Через тиждень чекаємо.
Інеса АТАМАНЧУК, фото автора
,
