Вирватися на день у село, де фактично немає зв’язку та інтернету, але є чудові люди, які у такий важкий для усіх час не зупиняються і продовжують згуртовувати, розбудовувати, втішати, зцілювати, розважати, пам’ятати…
У культурно-туристичному комплексі “Етносело”, яке у Геленджику Михайло-Лукашівської громади розбудовує Запорізька обласна громадська організація «Дивосвіт», наприкінці вересня презентували результати проєкту “Мистецький Дивосвіт – зцілення культурою”. Більше 100 гостей з багатьох громадських та благодійних спільнот побачили прегарний мурал на новому будівництві комплексу; подивилися чудовий пісенний ролик, зроблений талантами громади; взяли участь у відкритті Алеї пам’яті Героїв – мешканців Геленджика, які стали янголами-оборонцями своїх домівок.
Тренінги – натхнення – ідеї – здійснення мрій
Про деталі проекту, який тривав чотири місяці, «МИГу» розповіла очільниця ЗОГО «Дивосвіт» Інесса Носенко. Ця благодійна організація багато років працює в сфері інклюзії та інклюзивного мистецтва, а в комплексі «Етносело» займаються абілітацією та реабілітацією людей, які мають ті чи інші питання, виклики і проблеми. Тож навесні «Дивосвіт» запропонував «Українському культурному фонду» реалізувати проєкт, в рамках якого розробити програми, що допоможуть людям методами мистецтва вирішувати емоційні та психологічні проблеми. Дуже важливим є фаховий підхід до їх подолання у містян та нових мешканців громади, які живуть у прифронтовому Запоріжжі.
Фахівці «Дивосвіту» пропрацювали план дій з різними територіальними громадами, релокованими районними військовими адміністраціями, іншими партнерами, які володіють інформацією, кому така підтримка може бути важлива і корисна. Попередній список налічував близько 600 осіб.
Після орієнтаційних зустрічей залишилося близько 200 осіб, які спочатку захотіли пройти низку тренінгів.
Тренінги відбувалися у Запоріжжі, де у «Дивосвіта» є приміщення, підготовлене та облаштоване як центр подолання і профілактики травматичного синдрому, і круті фахівці, які не від когось знають, що таке вимушено переміщена особа, яка втратила все, рідних і близьких.
Метою тренінгів було напрацювання методик і практик, які допомагають та надихають учасників. Котрі, своєю чергою, зможуть поширювати це натхнення на парковій території «Етносела».
“Ми побачили, що люди готові і співати, і робити хенд-мейд, і малювати, і взагалі включитися у створення арт-об’єктів, – розповідає Інесса Носенко. – Для багатьох це було нове слово. Були люди, особливо чоловіки, які ніколи не думали, що мистецький процес допомагає вирішувати психологічні проблеми. А інші люди швидко включилися. В результаті ми отримали мрії, думки та ідеї”.
І ось ці ідеї матеріалізувалися.
Одним з результатів стало створення відеоролика, на якому від усього серця заспівали учасники проєкту.
“Це був один із неймовірних експериментів, до якого на початку у людей було дуже багато запитань. Чи спроможні власними силами зробити кліп? Чи зможемо заспівати? Де записати? Чи дозволить нам автор? Чи знайдемо пісню? – згадує Інесса Носенко. – Але найцікавіше було, коли почалися репетиції. Я таких творчих натхненних людей не бачила ніколи. Люди забували про вік, звання, регалії. Усі танцювали, співали і гралися у цю гру”.
В рамках проєкту також була створена фотозона – мапа села Геленджик.
У цьому маленькому селі є Герої, Янголи-Охоронці, про яких потрібно розповідати… шанувати… згадувати…
Жива стіна шани Янголам-Охоронцям
Дивосвітівці звернулися до жінок, матусь, сестер, які втратили близького. І усі сказали, що хочуть мати місце, куди можна прийти, посидіти, подумати, можливо, поплакати.
Зрозуміло, що це мав бути меморіал.
“Я запитала у Катерини Тарасової, яка втратила свого Дєню (Денис Тарасов – відомий запорізький правозахисник і громадський діяч – авт.), як вона думає, що це може бути? – розповідає пан Інесса. – Катя сказала: а нехай буде стіна. Символічна. Яка нас начебто відгороджує, закриває від болю й біди, але… вона має бути живою. Бо хлопці полягли за наше з вами життя…”
Так з’явилася тема виноградної лози як символу незламності і майбутнього. Тож меморіал в «Етноселі» – ковані арки з портретами Янголів-Охоронців на українських прапорах. За якими рідні Воїнів посадили кущики винограду. Що розростатиметься і створить живу зелену стіну.
А поруч встановили коване виноградне дерево. На церемонії відкриття меморіалу дерево розквітло листочками з побажаннями любові, надії, волі, віри, натхнення. І вони весь час будуть оновлюватися.
Інесса Носенко мріє, що згодом живу стіну підтримуватимуть Герої, які повернуться до своїх домівок і разом з дивосвітівцями розвиватимуть село.
Хто ж такий мурал на новому будівництві?
А розвиток не переривається. В «Етноселі» наближається до завершення нове будівництво – це сільська ззвоні, та з усіма сучасними вигодами всередині хата. Де можна буде проводити тренінги, навчання, семінари і просто відпочивати. У тому числі людям з інвалідністю.
Своїми враженнями поділився поліцейський офіцер громади Андрій Корнет: “Я вражений. Був років півтора тому, коли там вікон не було. А зараз… У мене від креативності навіть щелепа, як-то кажуть, відпала. Пречудова зала, зона спілкування… Півтораповерхові кімнатки… Людина на візочку зможе розміститися на першому поверсі, а опікун чи волонтер – на другому. Фантастично!”
Ця будівля у проєкті «Мистецький Дивосвіт – зцілення культурою» стала й артоб’єктом. На фасаді з’явився мурал. З чудовим українським пейзажем, лелеками та сходами, що ведуть угору. На першій сходинці учасники проекту написали перше слово: «ВОЛЯ».
“Мурал – це тема, яка нам допомагає показати, що таке думки та мрії, які можна реалізовувати. Синьо-жовте тло – кольори нашого прапору. Але звідки воно йде? Від нашої колосистої пшениці, ланів широкополих. А небо! Це наше небо, воно тихе, мирне…
Ми пам’ятаємо, що є біль. І цей біль є на нашому муралі. Але є птахи, які готові закрити небо своїми крилами і допомогти людям. Для нас також символічно, що сходинки почалися зі слова Воля. Якщо у мене є воля бути людиною – розумною, мирною, творчою, то усі мрії здійсняться. Воля допоможе взяти гору над страхами і приведе до Перемоги”, – впевнена пані Інесса.
Ваші донати на нашу перемогу
У презентації результатів проєкту взяли участь мешканці усіх старостинських округів Михайло-Лукашівської громади: Антонівського, Максимівського, Привільненського, Московського, центральної садиби в Михайло-Лукашевому.
Голова громади Олена Байдукова подякувала учасникам і учасницям: “Дякую усім, хто підтримав проєкт! Ви дуже гарні господині, наготували усього – вареники, пампушки, піцу, борщ, картоплю, млинці, солодощі. І все, чим ви пригостили наших гостей, – то донати нашим захисникам.
Разом ми зібрали 22150 гривень. На робочій нараді ми обговоримо і вирішимо, куди найкраще їх направити.
…Сьогодні – не мітинг, не черговий захід. Це свідоцтво того, що ми активні, ініціативні, ідейні, і будемо працювати на розвиток громади, майбутнє і наших дітей. Пам’ятаймо наших Янголів, дбаймо про їхні родини і діточок, огорнімо їх турботою”.
А Інесса Носенко додала: “Якщо хтось хоче сісти разом з нами і написати десятки, а може сотні проєктів, – давайте! Ви круті! У багато рук ми зможемо привернути увагу до нашої території, і вона буде неймовірною і квітучою”.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки
