6 лютого 2024 року можна вважати днем народження у Запоріжжі нового музейного простору. У Запорізькій політехніці відкрито кімнату-музей адвокатури.
Створення експозиції стало можливим завдяки співпраці авторів із Національною Асоціацією адвокатів України, Радою адвокатів Запорізької області, Запорізьким обласним архівом, Запорізьким обласним краєзнавчим музеєм, Національним університетом «Запорізька політехніка», Запорізьким обласним центром «УТОПІК», історичними спільнотами та іншими партнерами. Представники Національної Асоціації адвокатів України привітали учасників онлайн.
На відкриття завітав ректор «Запорізької політехніки», професор Віктор Грешта, який зазначив роль університету як надійної платформи для комунікацій. Привітали учасників події й декан юридичного факультету Юрій Філей, й представники обласної влади, і колеги – історики та адвокати, і представники інших закладів, причетних до події, – і безпосередньо, і онлайн. На заході були присутні й студенти юридичного факультету.
– Цей проєкт реалізується по всій Україні, і Запоріжжя стало 20-м містом, де відкрився музей. Наш музей був створений спільними зусиллями, до його організації долучилися декілька асоціацій та організацій, – розповів натхненник та реалізатор ідеї, депутат ЗОР, адвокат Дмитро Майстро.
Експозиція кімнати-музею охоплює період кінця XIX – початку XX сторіччя: це поява в місті Олександрівську перших представників професії, розвиток адвокатської справи до революції та її реформи, більшою мірою трагічні – вже у радянському Запоріжжі. Представлені особистості адвокатської справи, чиї таланти та долі міцно переплетені із життям нашого міста. На урочистому заході відбулася й презентація наукового видання «Нариси з історії адвокатури Запорізької області» авторства Дмитра Майстра та історика Валерія Стойчева.
Інформативні стенди створені за результатами дослідження, проведеного у фондах Запорізького обласного державного архіву. Працював Валерій Стойчев – історик, аспірант, який вивчає не тільки адвокатську справу, але й глобально – історію нашого краю. Саме так представив його Дмитро Майстро.
Були виявлені та оброблені не тільки дореволюційні матеріали щодо роботи присяжних та приватних повірених, доводилося звертатися до інших фондів щодо роботи судів, органів прокуратури, органів юстиції тощо. Антоніна Федько, заступник директора ЗОДА, як спеціаліст, причетний до пошукової роботи істориків, була запрошена на відкриття кімнати-музею адвокатури. Під час презентації можна булр погортати деякі аррхівні документи різних часів.
“Матеріали знаходились по крихтах”, – говорить Валерій Стойчев. А стосовно нівелювання ролі адвокатури на зламі епох, із встановленням радянських часів, наводить трансформацію назви адвокатської справи як професії. «Правозаступники» у 1919-1922 роках… «Оборонці (захисники)» у 1925-1930-х – якомога далі від первісної назви та призначення. Адвокати, які залишились у професії за радянських часів, або адаптуються до нової системи, або караються нею. Біографії Соломона Блюмкіна, Миколи Трандафілова, Давида Фрізена, Корнія, Унру, Івана Способного та багатьої інших непересічних особистостей також стали предметом дослідження та оприлюднення.
Підсумок всебічного дослідження теми оформлений у вигляді стендів, інформація на яких логічно та доречно побудована. За великим рахунком, кімната-музей адвокатури – це наукова робота, що має наочне втілення. Це дозволило натхненнику створення кімнати-музею, адвокату Дмитру Майстро пошуткувати, що на занадто сухій та канонічній лекції студенти можуть заглибитися у вивчення історії професії, представленої на стендах. Бо вони постійно поруч.
Автори трьох стендів [найкращих по реалізації] – куратор музейних проєктів, дизайнер, керівник крафтових музеїв Запоріжжя Михайло Мордовськой та знаний у нашому місті видавець, причетний до появи величезної кількості краєзнавчих видань, Віктор Текуч. Інші стенди були підготовлені у Києві.
– Мене вразила історія адвокатури Запорізького краю. Раніше була поширена думка, що історія адвокатури почала формуватися у 90-х роках, але це зовсім не так. Завдяки архівним історичним дослідженням ми можемо відновити повну картину і ствердити, що українська адвокатура на Запоріжжі існувала дуже і дуже тривалий час. Зокрема це доводять і ті судові справи, з якими ви можете ознайомитись тут, у новоствореному музеї. Адвокати часів Олександрівська мали володіти українською мовою і саме вони стали основою сучасної української адвокатури, – наголосив учасник реалізації проєкту, адвокат Вадим Лаврівський, член Національної асоціації адвокатів України та Палати адвокатів Чеської Республіки.
Він розповів на круглому столі по відкритті музею про роботу з адаптації українських біженців до життя у Чехії, а також про стратегію збереження можливості професійної роботи адвокатів з України, які знайшли в цій країні тимчасовий прихисток.
Цікавим був виступ професора кафедри кримінального, цивільного та міжнародного права Запорізької політехніки, адвоката Максима Леоненка, який зазначив, що адвокатська професія – не тільки фах, а й мистецтво.
З цього приводу сплив спогад про талант адвоката Анатолія Коні, чиї промови стали чи не літературною творчістю, цікавість до яких не спливає віже більш ніж століття. “Весь більш менш цивілізований і культурний світ перебуває тепер у стані бродіння, переживає трагічні умови свого майбутнього перебудови. За складних вимог цього неминучого будівництва безцінний кожен працівник, кожен, хто може на своєму життєвому шляху подати втіху, надати підтримку, навіяти бадьорість своїм ближнім”, – писав він у 1923 році, та ніби нині. Бо така робота, як підсилення важливості професії, як можливість допомоги ближньому – прикладів безліч навіть у нинішні «часи бродіння», та й створення музею за цих надзвичайних умов – це робота безцінних людей для покращення суспільства.
До речі, завтра, 9 лютого, – 160 років з дня народження Анатолія Коні, маємо ювілей.
Під час круглого столу «Адвокатура Запоріжжя: історія та сучасність» прозвучала думка про важливість експозиції музею адвокатури як ілюстрації спадкоємства цієї професії. А також в якості продовження роботи висловлена доречність додати біографії адвокатів часів Незалежної України. “Тому що є історія до нас, є ми, і
буде продовження після нас”, – зазначив Дмитро Майстро.
Представники Запорізького обласного краєзнавчого музею подарували нове число «Музейного вісника» політехніці.
Цікавим став і факт присутності на події представника роду купців Минаєвих – його прадід, Дмитро Минаєв, фігурант та переможець судових справ, представлених в експозиції.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА
