Доцент кафедри журналістики Запорізького національного університету Олена Усманова під час тренінгу «Яким джерелам інформації довіряти і як розпізнавати маніпуляції», що проходив у ЦЖУ, наголосила на актуальності боротьби з дезінформацією та фейками під час війни.
– За даними РНБО, російські спецслужби щотижня поширюють понад 166 мільйонів фейкових повідомлень, – підкреслила тренерка. – Ці повідомлення створені так, щоб грати на емоціях, провокувати паніку та деморалізувати суспільство. Інформація під час війни стає потужною зброєю. Неуважне ставлення до неї може призвести до серйозних наслідків — підриву державної безпеки, або підіграванню пропаганді країни-ворога. Ми повинні чітко усвідомлювати, що кожен неправдивий пост, кожна неперевірена інформація – це ще один удар по нашій єдності.
Як убезпечити та захистити себе під час інформаційної війни?
Перш за все, треба звертатися до каналів державної комунікації – Офісу Президента України, Генерального штабу ЗСУ, Кабінету Міністрів, Міноборони тощо.
Самі військові попереджають, що цілком довіряти під час війни можна лише офіційним каналам інформації. Усі інші мають високі ризики поширення фейків.
– Я довіряю каналам державної комунікації, – каже військовослужбовець батальйону «Нахтіґаль» ЗСУ Ігор Шолтис. – Якщо щось пише Буданов чи Сирський за свої сегменти відповідальності, я довіряю їм, тому що люди несуть за це відповідальність як державні посадовці. Я довіряю Верховному головнокомандувачу, своїм безпосереднім керівникам і командиру, який є ефективним транслятором певного роду інформації. Орієнтуючись на бекграунд цих людей, я можу їм довіряти. І коли мене запитують, що читати, я кажу – це все стосується державних каналів комунікації.
До відома. Ігор Шолтис – воїн-доброволець, який почав свій шлях до Перемоги ще навесні 2014-го. Брав участь у боях на Сході України, у Пісках Донецької області зазнав важкого поранення. Вдруге повернувся на фронт уже під час повномасштабного вторгнення у лютому 2022-го року. Нині служить у батальйоні “Нахтіґаль”, у складі якого воює вже на Курщині. А минулого року ще став героєм проєкту «Станція Краматорськ» – спільного продукту Укрінформу та Центру протидії дезінформації при РНБО.
Щоб не стати частиною маніпуляцій рф в інформаційному просторі, більшість українських медіа-експертів, зокрема Отар Довженко, рекомендують простий алгоритм дій.
По-перше, треба видаліти зі свого списку канали комунікації, які неодноразово поширювали неправдиву інформацію.
Медіа, де працюють фахові журналісти, які дотримуються професійних стандартів, вміють фільтрувати інформацію і зацікавлені в цьому. Адже вони добре розуміють наслідки поширення брехні, відчувають відповідальність за якість свого контенту та дбають про свою аудиторію.
Це не значить, що вони ніколи не «підриваються» на дезінформаційних мінах. На жаль, це може трапитися з кожним. Але з ними — набагато рідше, ніж із блогерами, анонімними телеграм-каналами, новинними агрегаторами тощо. І якщо вже халепа сталася, професійні медіа докладають зусиль, аби виправити помилку і донести до аудиторії правду.
По-друге, витримайте паузу.
Також не варто забувати про небезпеку зламу й хакерської атаки — якщо ви бачите, що медіа, якому ви довіряєте, публікує щось нетипове й сенсаційне, краще пошукайте підтвердження в інших джерелах. Росіяни вже не раз ламали провідні українські медіа та постійно піддають їх DDoS-атакам.
Тож краще за все – скористатися «Правилом трьох джерел». Тобто, перед тим, як поширити якусь інформацію, перевіряйте факти мінімум трьома незалежними джерелами. Але пильнуйте, щоб це не був “перепост” з одного джерела.
Анонімні телеграм-канали та сторінки, які не повідомляють нічого про свою команду і публікують непідписані матеріали, — це ще вищий рівень небезпеки дезінформації.
Багато з них сприймають війну як нагоду збільшити свою аудиторію, яка швидко зростає, якщо пропонувати будь-які повідомлення про перебіг бойових дій та все той же «воєннорозважальний» контент — підбиті танки, польоти літаків тощо. При цьому автори цих каналів і сторінок нічим не ризикують, тому замість російських танків можуть запропонувати зображення українських, сирійських або іракських. А самі «новини» можуть виявитись вигаданими чи вже застарілими. Іноді як свіжу новину підносять події, які відбулися рік-два тому, а то й більше.
Найскладніше фільтрувати інформацію, яку ви отримуєте зі стрічки Фейсбука, Твіттера, Телеграма чи інших соціальних мереж.
– Наша увага влаштована так, що ми спершу дивимось на картинку, потім — читаємо текст, і в останню чергу звертаємо увагу на те, хто є джерелом інформації, – каже Олена Усманова. – Навіть якщо ви дуже ретельно добираєте джерела і коло спілкування, завжди є небезпека, що у вашу стрічку потрапить дезінформація. Тому слід узяти собі за правило: не поширювати ніякої інформації, перш ніж не переконаєтесь, що вона походить із надійного джерела, не є застарілою або помилковою. Краще буде, якщо ви не будете поширювати нічого взагалі, ніж якщо мимоволі станете частиною механізму вірусного поширення дезінформації.
Уточнюємо: «Не поширювати» означає не лише не постити в соцмережі, не розсилати електронною поштою чи у месенджерах, а й не переказувати та не озвучувати вголос у присутності інших людей.
Також дуже обережно треба відноситися до прохання поставити лайк якомусь повідомленню, або фото. Особливо, якщо автор не відомий. Це теж може бути маніпуляція, яка розрахована на емоційну реакцію, а фото взагалі створено штучним інтелектом.
Фото авторки та з відкритих джерел
