Штурмовик Сергій, якого на фронті знають за позивним Комбайнер, служить у 128-й окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. Відразу уточнимо: це саме та бригада, на честь якої у Запоріжжі – у Космічному районі, названо (перейменовано) вулицю. Так запорожці оцінили заслуги хлопців із Закарпаття.
За зауваженням побратимів, Сергій – а у мирному житті він справді був комбайнером, строкову службу проходив – на початку 90-х років, на крейсері «Москва». Як згадує сам штурмовик, його підрозділ на крейсері відповідав за захист корабля: «Мушу сказати, що корабель у ті роки підтримувався в дуже хорошому стані, але загалом спогади про службу на крейсері в мене невеселі. Тоді процвітала дідівщина, до року ти був взагалі ніхто… Коли дізнався про знищення нашими ракетниками «Москви», а потім ще й подивився відео, відчуття були дуже приємні. Якби міг, то й сам би допоміг його потопити…»
На початку 2000-х Сергій проходив кількамісячні військові багатонаціональні навчання Сі Бриз, тому після вторгнення росії під час мобілізації сподівався, що потрапить на флот. Однак його направили в гірську піхоту – в 128 ОГШБр.
– Тут я командир бойової машини, командир відділення, молодший сержант, – пояснив Сергій. – Це звання отримав після штурмів П’ятихаток і Лобкового влітку цього року. То були дуже жорсткі зіткнення, ближні бої з використанням автоматів і гранат. Але ми вибили ворога з позицій, а далі звільнили села. Росіяни кілька разів намагалися відбити втрачену територію, кидали на нас і піхоту, й бронетехніку. Усе марно…
П’ятихатки та Лобкове, які й сьогодні часто згадуються у зведеннях з фронту, – це запорізькі села. Їх і звільняли від ворога штурмовики-закарпатці, які таким чином поріднилися із запорожцями.
Слава їм та повага!
– Зараз такі часи, – завершив свою коротку розповідь Сергій-Комбайнер, – що мушу бути тут. Дома мене чекають дружина, два сини і донька, котрій усього три роки. Я воюю саме заради них…
Прості та цілком зрозумілі слова.
*
Фото: 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада
