Екзамени кафедри театрального мистецтва – емоційно напружена подія, що відбувається цими днями у корпусі №8 Запорізького Національного університету [колишньому будинку культури імені Дроб’язко].«Вій». «За двома зайцями». «Мауглі» – три вистави за два дні. На сцені юнаки та юнки, цьогорічні випускники кафедри театрального мистецтва факультету соціальної педагогіки та психології ЗНУ, студенти, які ще мають щастя навчатися…Аж, раптом, на диванчику у фоє – качечка, загорнута у м’яку підстілку. Не реквізит. Не киця. Дика качечка, яка уважно дивиться: хто хоче присісти поруч? хто бігає у справах цього екзаменаційного дня?..
Хазяйка пташечки, Людмила – поруч, неподалік, на вахті, і по роботі, і як рідна людина.
Рік тому, у травні, – розповілі вона мені, – знайшлося це пташеня, ще вкрите пухом, у кущах поруч водойми у Дубовці, де гуляли з родиною. Мабуть, ворона впустила здобиі… Бо качечка із перебитим хребтом та вивернутою лапкою ледь дихала. Але ж дихала! Забрали додому. І Людмила виростила ручну у всіх сенсах пташку. Годують мілкою рибкою та кормом для домашніх качок – купуютьна бащарі. Качечка не ходить. Та все розуміє та по-качиному гелгоче. Любить хазяйку так, що поруч із нею і вдома. і на роботі.
– Я вже пропонувала Кості, – каже Людмила з посміхом, – візьми її до якоїсь вистави!
Костя – це насправді дуже серйозна людина. Костянтин Сергійович Кузьмін. Педагог. Режисер усіх трьох екзаменаційних вистав, а насправді – фанат театру! Ми ще розповімо про створену ним подію…
А ось качечка із вивернутою навіки лапкою, біля якої сидить хлопчик, та зо всіх сил тримається. щоб не вхопити її на ручки, а вона стиха позирає на нього та на хазяйку – це якесь диво людяності та розуміння.
– Як її звете? – питаю Людмилу.
– Курка! – сміється вона. – Бо коли її миєш в душі, вона тріпоче крильцями як смішна мокра курка!
І додає:
– Ми знайшли її в такий час, коли в голові не вкладалось, що з нами трапилось таке лихо, війна… І, знаєте, так її полюбили, що іноді не знаємо, хто кого тоді врятував…
Інеса АТАМАНЧУК, фото автора
