Запорізька обласна філармонія, її академічний симфонічний оркестр, усі творчі колективи та солісти чарують, захоплюють, просвітлюють та освічують. Шкода, обставини не дозволяють відвідувати усі програми. Та дозволю собі короткі нотатки з трьох концертів, що відвідала за останні півтора місяці.
Лютий. Моцарт та інші класики
Наприкінці лютого Запорізький академічний симфонічний оркестр під орудою диригента Олександра Горлова в межах відзначення 270-річчя з дня народження Вольфганга Амадея Моцарта запропонував програму з творів кількох класиків.
…Ну, що я знала про Семіраміду, крім стійкого словосполучення “Сади Семіраміди” (одне з чудес світу)?))) А увертюра до опери Джоаккіно Россіні під назвою “Семіраміда” розповіла про емоції жінки, яка вбила чоловіка, а за багато років спокутувала той гріх від рук власного сина…
Чи Жуль Массне… Пам’ятала лише репліку зі старого радянського фільму, де героїня в розбурханих почуттях прохає коханого поставити платівку з “Елегією”… Про оперу Массне “Сид” навіть не чула. А які ж там чарівні, сповнені пристрастей ( різних, та однаково хвилюючих) іспанські танці!
Мовчу вже про концерт 22 для фортепіано (солістка Олена Бекетова) з оркестром Вольфганга Амадея Моцарта. Створеного 1785 року не дитиною-генієм, а людиною, яка пізнала уже славу, та вимушена боротися з купою негараздів. І яка все одно творить світле й переможне диво.
Березень. “Коли музика дозволяла собі бути красивою…”
Почула це на концерті «Велич романтизму» (у виконанні Запорізького академічного симфонічного оркестру під орудою заслуженого артиста України Василя Коваля). І мене це дещо заскочило. Бо переважна більшість напрямків музичного мистецтва, на мій погляд, собі це дозволяє.
Раптом згадала Шерлока Холмса, який стверджував, що німецька музика (здається, коли він запрошував Ватсона на Вагнера) багата думками. Й заспокоїлася.
По-перше, «фізики» сприймають мистецтво по-своєму, лірики – по-своєму. А головне, що на концерті “Велич романтизму” у музиці сповна було і краси, і думок.
Бо Увертюра до опери “Оберон” основоположника німецької романтичної опери Карла Марія фон Вебера справді зробила оркестр неперевершеною декорацією до примхливого перетину “архітектури ” – від північної Європи до південного Багдаду. Опера, до речі, створена рівно 200 років тому)
… Якось співчутливо прикро мені стало за Йоганеса Брамса. Який, з багатьма німецькими композиторами, відчував величезну відповідальність – писати музику, не гіршу за попередника, Людвіга ван Бетховена. Тож писав свою 1-у симфонію 21 рік (з власних 22-х до 43-х років). Вдосконалюючи…
Браво, пане Йоганесу! Ваша симфонія – оригінальна, чудова, красива й багата думками!
Ну, а фінал філармонійного вечора – Концерт для фортепіано з оркестром Анатолія Кос-Анатольського (солістом був чудовий піаніст, вихованець нашого Запорізького музичного коледжу; музикант, який здобуває зараз славу на міжнародних музичних фестивалях, Артур Остапчук) – взагалі був поза межами захвату. І з точки зору музики, і у виконанні.
Особлива вдячність пану Василю Ковалю. Досить недовго він служив головним диригентом нашого симфонічного оркестру, і за цей час встиг надати йому натхнення й піднесення. І зараз, очолюючи Одеську оперу, пан Василь продовжує нашу співпрацю. І щоразу підбирає програму з не дуже знайомих широкій публіці творів – які завжди торкають душу, мозок і серце. Особливо українських, які звучать іноді навіть потужніше, ніж європейські.
Квітень. Орган Великодній
Вечір органної музики продовжив добру традицію святкових зустрічей у філармонії. Інструментом з надпотужним звуком майстерно керував почесний гість із столиці, лауреат міжнародних конкурсів, композитор, оркестратор, піаніст і органіст Євгеній Жаку.
Ніколи не думала, що орган теж може скоритися новітнім технологіям. Ви знаєте, що таке технологія семплованих інструментів? Я теж не знала. І каюся: не дуже запам’ятала, яким чином у різних культових спорудах світу фіксувалася притаманна саме їм акустика, що потім стала «коконом» для виконуваних творів. Але результат був вражаючим: Париж, Краків, Мадрид, Мюнхен – ми начебто мандрували з міста до міста, слухаючи класиків, сучасників, теологів та світських композиторів, аж до автора сюїти до кінофільму «Гладіатор».
Зізнаюся, крім Йоганна Себастьяна Баха, імена інших композиторів мені нічого не говорили. Але потуга почутих творів змусила зазирнути до енциклопедій (зрозуміло, електронних))) І я дізналася, що французький композитор, органіст, музичний теоретик, педагог Олів’є Мессіан (1908-1992) захоплювався теологічними ідеями, традиціями неєвропейських культур (індійської, японської, латиноамериканської) і навіть орнітологією. І усі ці захоплення, з пташиним співом включно, знайшли відбиток у його творчості. А його сучасник та співвітчизник Моріс Дюрюфле (1902–1986) вважається елітним французьким органістом та композитором. Відомий своїм екстремальним перфекціонізмом, він опублікував лише 14 творів за життя, часто переглядаючи їх навіть після публікації.
Ну, а органіст Євген Жаку, вправно вибудувавши драматургію вечора, вразив публіку пристрасністю інструмента та контрастними відчуттями – від піднесеності до мрійливості. Праві мистецтвознавці, які зауважили: “Виконання сприймалося як роздум про світло та незламність духу. Цього вечора у філармонійній залі панувала особлива аура, сповнена внутрішнього споглядання й душевної вдячності”.
Величезна подяка захисникам і захисницям, що дають можливість відвідувати чудові концертні програми у Запорізькій обласній філармонії і прагнути їх продовження. Особисто я готуюся до
- «Класика без кордонів» (15.04),
- «Українські вечорниці» за участі академічного ансамблю козацької пісні й танцю «Запорожці» (28.04)
- «Серенада Сонячної долини» – до Дня джазу (30.04)
Зустрінемося в концертній залі!
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки
