Дипломи від Бердянського державного педагогічного університету за Перше місце у конкурсі та Приз глядацьких симпатій до Всесвітнього дня поезії отримала Віта Колодяжна, гуляйпільчанка, учасниця безлічі театральних подій у рідному Гуляйпільському КСК, нині – керівниця дитячої студії у Запоріжжі.
“І знаєте що? –
звернулася вона до людей, які підтримали її у соцмережах. – Ця перемога – наша спільна! Ваші вподобайки, під прекрасним віршем нашої поетеси Віти Забави, були для мене цінною підтримкою! Кожне слово, кожен образ, кожна рима, спліталася в неймовірну мелодію, яка глибоко проникла в душу! Кожен ваш лайк додав впевненості та надихав рухатися далі. А ваші коментарі…О, ці ваші теплі слова, були такими цінними! Без вашої підтримки, вашої віри, цієї перемоги могло і не бути. Я безмежно вдячна, кожному із вас! Ця перемога – це ще один доказ того, що разом ми сила! Дякую вам від усього серця! З любов’ю та безмежною вдячністю ваша Віта!”
Поетка Вікторія Забава у своїх віршах відповідає на кожен запит сьогодення:
Борщ кипів. Хліби спечено.
Лягла пізно увечері.
А була вже приречена.
Того клятого ранку
Вив собака на ганку.
Бій гармат на світанку.
З недопитою кавою…
Над моєю державаю
Війна висла загравою.
Ще в молитві святі хатИ.
Ще живими були коти.
Озвіріли кляті кати.
А вона сподівалася!
У підвалі ховалася.
Враз усе обірвалося.
Вічність-мить, хвиля лету…
В хату впала ракета.
Розлетілись касети…
А війна м’ясорубка!
Вбита біла голубка…
Склала цеглу у купку…
В два ряди, понад стежкою,
Слались квіти мережками,
Розцвітали сережками.
Мов безумна в агонії…
Наостанок півонії
Цілували долоні їй.
Як марА між руїнами.
Попрощалась зі стінами.
Все нажите покинула.
Рік у рік двір свій пестила.
Осінила взнак хрестиком.
Шлях далекий, незверстаний…
Живцем корені зрізали.
Із дітьми та валізами
Подалася безвізами.
Як же так воно сталося?
Доля з нами погралася.
А якби ж воно зналося!
Метушня на перонах.
Тіснота у вагонах.
Ой, не мед в закордонах!!!
Непосильна то мука –
З домом рідним розлука!
На душі чорні круки.
Людство схоже лиш зовні!
А ментальність невиліковна!
Подолала бар’єри мовні.
Інші люди іншого світу.
Як непотріб, твоя освіта.
Де себе і куди подіти?!
Надивилася, що за світ!
Скуштувала важких робіт.
Постаріла на сотню літ!
Наскиталася сірома.
За дітей і додому!
А що далі невідомо!
Живемо у епоху змін!
Підіймаймося із колін!
Подолаємо цей трамплін!..
Підготувала Інеса АТАМАНЧУК, фото зі сторінки Vita Kolodyazhnaya
