Що робить журналіст, опинившись на …надзвичайному концерті? Коли у програмі звучить квінтесенція джазу – Берстайн, Гершвін…
Нащось гарячково шукає біографічні дані, щоб скласти словесну рамку події, обставини створення твору, який живе, живе – роки, десятиліття, переЖивши перших слухачів, критиків, автора…
Вестсайдська історія, рік створення 1957-й, Леонарду Бернстайну майже сорок…
З Бродвею починають свій вічний танець нью-йоркські Ромео і Джульєтта… Ця Something’s Coming, яку наспівуєш, навіть не знаючи нот… З чого вона народжена? Як зібрані ці мелодії, з яких відчуттів? Кому показує “Тсссс, пошепки” неймовірний Дмитро Мітнік, під диригентською паличкою якого збирається у хвилі почуттів музика та заливає зал? Когось – сльозами спогадів, когось щемом співчуття, когось згадками про короткі синкопи щастя.
«Поргі і Бесс», 1935-й, до наглої смерті автора Джорджа Гершвіна два роки. Це “калейдоскоп підслуханих у народу інтонацій: блюзів, спірічуелсів, духовних гімнів, трудових негритянських гімнів, вуличних пісеньок”, – пише Вікіпедія. Думаю, цей калейдоскоп допоміг американцям пережити Велику депресію 30-х. Навіть впевнена у цьому. Бо і ми переможемо.
Тому що таланти, які, як квіти, розквітають на сцені нашої філармонії, захоплюють до нестямних оплесків.
“Рапсодію у стилі блюз” Джорджа Гершвіна виконав юний Артур Остапчук, лауреат міжнародних конкурсів. Його вправні пальці так стрибали над клавішами steinway & sons, що вловити ноти було неможливо, та вони виконавця слухались. І уважно, тонко дослухався кожної миті диригент, лауреат міжнародних конкурсів, джазмен за кровообігом – Дмитро Мітнік.
“Я ніколи, ніколи такої музики, такого концерту не чула….” – сказала одна із журналісток, притискаючи набиті аплодисментами руки до серця.
Дякуємо керівництву Запорізької філармонії за букет талантів на сцені, за підтримку творчих ідей музикантів, за якість справжньої музики.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА та з сторінки Запорізької обласної філармонії у Facebook
