Війна створює попит на фактчекінг. Ти починаєш ретельніше перевіряти інформацію. Аналізуєш медіа, підписуєшся на фактчекінгові проєкти та організації, адже вони відразу завойовують твою довіру своїм профілем роботи. І тут на тебе може чекати сюрприз під назвою «фальшиве викриття», де пропагандисти маскують брехню.
Прочитавши спростування фейку, швидше за все, більшість людей помилково впевнені у споживанні правдивої інформації та високому рівні свого критичного мислення. Це не так.
Медіагігієна — інструмент для мирного часу. В стані війни пильність має бути через край. В умовах територіального вторгнення та повномасштабної пропаганди базових навичок перевірки інформації може бути замало.
Фейкові витівки агресора — це повноцінні інформаційно-психологічні спецоперації (ІПСО). Чим вони відрізняються від дезінформації? Тим, що це маніпуляції фактами.
Зазвичай у ІПСО факт присутній. Проте він перебільшений чи спотворений. Що відбувається, коли ти намагаєшся його перевірити? Ти тільки переконуєшся, що факт є! Після цього створюється ілюзія, що це не поодинокий факт, а масове явище. І починається: репост, обговорення, припудрені мізки.
Основні пункти, на які обов’язково потрібно звернути увагу, перед тим як вірити фактчекінговим проєктам:
- На чому побудована методологія фактчеку.
- Хто фінансує.
- Наявність сайту або соцмереж.
- Інформація про команду — персоналізація людини.
Пропускайте фактчекінгові проєкти через призму скептицизму. Двічі!
Джерело: Академія української преси