Нашим людям, які залишаються у своїх рідних місцях та тримаються, поки є найменша можливість жити вдома, допомагає благодійний фонд «Ветерани Чорнобилю». Географія поїздок за останні місяці достатньо широка: це Гуляйполе, Оріхів, Степногірськ, Таврійське, Преображенка, Кам’янське, Приморське, Плавні, населені пункти Михайлівської та Матвіївської громад Запорізької області, а також села Кізомис, Велетенське, Берегове у Білозерській громаді Херсонської області. До Херсонщини їздили і весною, і оперативно – відразу після руйнації Каховської ГЕС, що стало додатковим випробуванням для людей на звільненій від російського окупанта території.
“Найбільш вражаючою емоційно була подорож до Херсона… Ми швидко доїхали на місце обумовленої зустрічі із херсонськими волонтерами. До цієї поїздки крім продуктів ми спромоглися зібрати побутові речі, посуд. Намагались максимально надати допомогу людям, які настраждалися від наслідків війни”, – розповідає директор БФ «Ветерани Чорнобилю» Євген Мігуля. Вразило видовище перед самим в’їздом у Херсон. Жахнулися побаченого: село винищене. Дві заправки стоять чорні після пожежі. Вигоріле придорожнє кафе. А руйнування приватних будинків виглядало як розстріл. Було зрозуміло, що ворог вів безжальний прицільний вогонь…
“Кожна поїздка має свої особливості, – розповідає директор БФ «Ветерани Чорнобилю» Євген Мігуля. – До населених пунктів, які опинились неподалік від лінії фронту, у безпосередній досяжності обстрілів, – а це наші Гуляйполе, Оріхів – ми доставляли і продукти, і засоби гігієни. До Приморсього, Кам’янського та Плавнів була організована не тільки доставка харчових наборів, а й питної води, актуальної потреби через зміни водопостачання після руйнації греблі Каховської ГЕС”.
Спільним у кожній поїздці є чітка логістика, конфіденціальність місця зустрічі, використання волонтерами засобів безпеки, за потреби – супровід співробітників ДСНС чи дружніх партнерських організацій.
“Зберегти людей – це найголовніше. Ми вміємо працювати у сучасних умовах”, – говорить Євген Миколайович.
Так, вберегти свій емоційний стан виходить не завжди. Та розуміння, що можеш підтримати наших людей, дає мотивацію діяти та збиратися у нові гуманітарні поїздки.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Євгена МІГУЛІ
