До 90-ї річниці з дня народження Віктора Берковського
Завтра знаному барду, композитору, інженеру-металургу, науковцю Віктору Берковському виповнилося б 90 років. Поціновувачі його творчості віддадуть нашому земляку шану покладанням квітів до меморіальної дошки на будинку по проспекту Металургів, 3.
Хтось скаже: “Навіщо згадувати радянського, а потім російського діяча, особливо зараз? Геть Берковського з українського культурного пароплава!”
Наважуся спитати: чого б це раптом? Ніколи не повірю, що одесити відмовляться шанувати Михайла Жванецького, а львів’яни – Романа Віктюка лише за те, що обидва левову частку творчого життя провели у москві. Тож чому запоріжці мають забути Берковського?
Берковський – наш!
Віктор Семенович не якийсь чужинець, а має до Запоріжжя прямий стосунок: народився, виріс та отримав середню освіту у нашому місті. І першим записом у його трудовій книжці після закінчення московського інституту сталі та сплавів значиться запорізький електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь», на якому ще до війни працювали його мама і тато.
Чи завинив Віктор Берковський перед нами, що потім повернувся до радянської столиці і провів там усе життя? Можна було б сказати «так» за двох умов: коли б він стидався місця свого народження та ніколи його не згадував, або якби зганьбив себе створенням та виконанням імперсько-центричних пісень. Але в обох випадках ситуація протилежна.
По-перше, Віктор Семенович свідомо обрав «Дніпроспецсталь» у якості старту професійної кар’єри, відмовившись від «нормального» розподілу на московський завод «Серп і молот». І його завзятість дуже відповідає запорізькому менталітету. Щоб досконало освоїти спеціальність, інженер Берковський за власною ініціативою спочатку обійняв робочу посаду вальцівника на прокатному стані, а потім за кілька років пройшов усі ступені професії металурга-прокатника до старшого калібрувальника прокатного цеху та заступника начальника технічного відділу заводу.
Саме у Запоріжжі наприкінці 50-х почалася і його кар’єра композитора і виконавця авторської пісні, для створення якої Віктор Берковський обирав поезії винятково високого гатунку.
Друг Віктора Семеновича, також бард і металург Морис Синельников, який був частим гостем родини Берковського у нашому місті [з 1992 року мешкає в Чикаго, США], згадує:
“Творча діяльність Віктора Берковського, творення пісень розпочалося у Запоріжжі, коли він працював на «Дніпроспецсталі». Його найголовніші пісні – вони із Запоріжжя… Віктор був чудовою, дивовижною людиною. Він об’єднував цікавих людей. У Запоріжжі зумів організувати ансамбль, що виконував його пісні. Ми співали їх на острові Байда і на острові Хортиця”.
І саме на Хортиці Берковський із Синельниковим, на «замовлення» доньки останнього, удвох поклали на музику дитячий вірш Кіплінга «На далекій Амазонці», що став однією з візитівок барда.
Протягом усього життя Віктор Семенович з теплом згадував і залюбки відвідував рідне місто, привозив на «Дніпроспецсталь» студентів [для багатьох практика на нашому комбінаті стала початком наукової кар’єри], познайомив запоріжців із творчістю відомих авторів та виконавців авторської пісні, підтримував стосунки із запорізькими бардами і сам виступав перед мешканцями міста. Востаннє Віктор Семенович відвідав Запоріжжя у 2003 році. Тоді він дав концерт під відкритим небом на майдані Фестивальному, хоча вже був важко хворим…
Віктор Берковський пішов у засвіти за кілька днів після свого 73-річчя, 22 липня 2005 року. За рік актори Театру поетичної пісні організували вечір пам’яті Віктора Семеновича. А перед цим попрохали Мориса Синельникова поділитися спогадами про друга.
У лютому 2006 «МИГ по вихідних» [мали ми колись такий доданок)))] за наданими матеріалами опублікував розлогу статтю «Морис Синельников: «Віктор Берковський був талановитим у всьому…». Наприкінці розповіді Морис Ісакович запропонував увічнити пам’ять Віктора Семеновича встановленням меморіальної дошки на будинку, у якому протягом 1946-1962 років жив і творив відомий металург і бард.
Побажання метра знайшло величезний відгук у душах запоріжців, а його практичним втіленням займалися керівниця Театру поетичної пісні Олена Алексєєва за активного сприяння Запорізької обласної ради, зокрема, заступника голови Анатолія Світлицького та його помічниці Наталії Деркач.
11 червня 2008 року пам’ятна дошка [її створив відомий запорізький скульптор Борис Чак] була відкрита. І стала осередком цікавих творчих ініціатив. Зокрема, під час пандемії, коли неможливо було проводити концерти на закритих майданчиках, тут, під відкритим небом відбувалися відкриття фестивалю АП «Байда» і вечори авторської пісні, на яких українські барди виконували твори Віктора Берковського. У планах було розширення цього виду діяльності, а також створення пісенного меморіалу бардам, які в той чи інший спосіб мають стосунок до Запоріжжя.
Позаминулого року Борис Чак зробив під дошкою й оригінальну підставку для квітів, використавши половинку справжньої гітари. З початком широкомасштабної російської агресії задля збереження пам’ятки під час загрози обстрілів та бойових дій дошку накрили спеціальним покриттям, а підставку тимчасово демонтували.
Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти
…Комусь кортить дізнатися, яким було би ставлення Віктора Семеновича до подій, що відбуваються в Україні від Революції Гідності? Звісно, нісенітниця – намагатися моделювати вчинки людини, особливо по її смерті. Але… Пропоную подивитися в бік інших його друзів і колег – Сергія і Тетяни Нікітіних. Подружжя бардів після 2014 року не заплямувало себе незаконними відвідинами тимчасово окупованого Донбасу чи анексованого Криму. Навпаки, у 2016 році їх радо вітали Київ, Львів, Харків, Дніпро.
У травні 2022 року Тетяна та Сергій Нікітіни записали міні-ролик на підтримку фонду, який збирає гроші для українських біженців й направляє їх до міжнародної організації Disaster Emergency Committee. Свій виступ вони почали словами Юрія Левітанського з програмної пісні Віктора Берковського:
“Каждый выбирает для себя
Женщину, религию, дорогу.
Дьяволу служить или пророку –
Каждый выбирает для себя…
Цю пісню ми співаємо усе своє життя. І свій вибір давно зробили. Головна цінність – життя людини. Її гідність. Її воля. Тому сьогодні, якщо можна допомогти жертвам, біженцям цієї жахливої війни, треба це зробити”.
Чомусь здається, що Віктор Семенович сказав би зараз те саме.
А його колеги, друзі та поціновувачі творчості у Європі та Сполучних Штатах волонтерством, збором коштів на підтримку українців демонструють свій власний вибір. Надихаючись шляхетними думками, що звучать у піснях Віктора Берковського. Світла йому пам’ять.
