День 10 серпня. Пам’ятні дати та події

10 серпня 2014 року розпочалися перші бойові зіткнення між українськими військовими і озброєними формуваннями так званої ДНР за активної підтримки збройних сил Російської Федерації за один із стратегічно важливих об’єктів Донбасу.

Одержавши контроль над Іловайськом, який розташований за 25 км від Донецька, українські війська могли б відрізати постачання зброї та живої сили до окупованого Донецька.

Метою військової операції було знищення укріпрайонів і блокпостів сепаратистів, встановлення повного контролю над важливим стратегічним плацдармом. 12 серпня українські армійські частини намагалися захопити місто з заходу (з боку Шахтарська), але не змогли – проросійські найманці вели вогонь з житлових будинків, а також за потужної підтримки важкої артилерії.

Як відомо, друга спроба штурму міста розпочалась 18 серпня – тоді українські військовослужбовці змогли взяти під свій контроль більшу частину міста, але після того, як 23-24 серпня Росія ввела свої регулярні війська, 28 серпня угруповання ЗСУ опинилося в оточенні.

Тоді в іловайський «котел» потрапили батальйони «Донбас», «Дніпро-1», батальйони МВС «Херсон», «Світязь» і «Миротворець», «Шахтарськ», а також зведена рота 93-ї та 17-ї бригад ЗСУ.

Вже 29 серпня президент РФ виступив з пропозицією про гуманітарний коридор, який, начебто, гарантуватиме нашим військовим вихід із Іловайська.

Але вся суть псевдомиротворчої ініціативи головного ідеолога війни на сході України стала відома вже 30 серпня, коли колони українських солдат під час виходу з міста були підступно розстріляні російськими військовими.

У ЦЕЙ ДЕНЬ НАРОДИЛИСЯ:

Яків Петрович де Бальмен (1813-1845), український художник-аматор французького походження.

Був близько знайомий із Тарасом Шевченком. Ілюстрував рукописний «Кобзар» (1844; разом з Михайлом Башиловим), поеми «Гайдамаки» та «Гамалія».

Поет присвятив Якову Петровичу поему «Кавказ».

Автор альбому малюнків «Гоголівський час» та щоденника подорожі по Криму.

***

Яків Струхманчук (1884-1937), художник-графік, карикатурист і портретист.

Народився на Тернопільщині. Cтудіював у Краківській академії мистецтв, а в 1909–1912, отримавши стипендію від митрополита Андрея Шептицького – у Паризькій.

Працював у сатирично-гумористичних львівських журналів «Зеркало», «Жало» та інших.

Проілюстрував багато книжок, зокрема «Історію України» Миколи Аркаса.

У часи Першої світової війни Яків Струхманчук – старшина Легіону Січових Стрільців.

Під час Визвольних змагань – ад’ютант командувача Української Галицької Армії Мирона Тарнавського.

Від 1924 у живе у Києві, входить до літературно-мистецької групи «Західна Україна», викладає в Київській художньо-індустріальній профшколі.

Був науковим працівником, а згодом заступником директора Українського історичного музею ім. Т. Шевченка.

У 1931 році очолював бюро Київської крайової комісії охорони пам’яток культури.

Репресований совєтами – заарештований у справі «Української військової організації», засуджений до 10 років таборів, карався в Карелії. У 1937 році засуджений трійкою НКВС Карельської АРСР до смерної кари.

У 1964 році за клопотанням академіка Миколи Бажана художника реабілітовано «за відсутністю складу злочину».

***

Рафаель Багаутдінов (1931), художник.

Народився в Казані. У 1937 році батьки були репресовані, а шестирічного Рафаеля разом із братом Ремом відправили в колонію для дітей «ворогів народу» на Кіровоградщині.

Так Україна стала його другою батьківщиною. Закінчив Київський державний художній інститут.

Був першим ілюстратором роману «Собор» Олеся Гончара у 1968 році.

Загалом на його рахунку близько 80 проілюстрованих книжок. Багаутдінов розробляв як татарські (серія ліногравюр «Татарський поет Муса Джаліль»); так і українські теми (цикл «З українських легенд», пізніше – портрети Василя Стуса, Івана Дзюби та інших українських діячів).

У 1972 році Рем Багаутдінов, який теж був художником, втік за кордон. Совєти помстилися Рафаелю – тривалий час він був позбавлений можливості заробляти на життя мистецтвом.

Роботи художника зберігаються у музеях та приватних збірках у багатьох країнах Європи, у Канаді, США, Ізраїлі.

***

Роман Лубківський (1941-2015), письменник, перекладач, державний і громадський діяч, дипломат.

Народився на Тернопільщині. Закінчив філфак Львівського державного університету імені Івана Франка.

Працював заступником головного редактора журналу «Жовтень» (від 1990 – «Дзвін»).

Був делегатом Установчого з’їзду Руху, у 1990–1994 роках – народний депутат України.

За ініціативою Лубківського започатковано традицію складення присяги Президентами України на Пересопницькому Євангелії.

Працював послом у Чеській і Словацькій Федеративній Республіці, згодом – у Чеській Республіці.

1984 року отримав премію імені Вітезслава Незвала Чеського літературного фонду, а 1988 року – премію імені Павола Гвєздослава за оригінальну та перекладацьку творчість і відданість культурі словацького народу.

А ще раніше, 1977 року, йому було присуджено звання заслуженого діяча культури Польщі – за перекладацьку діяльність і популяризацію в Україні польської літератури.

Творчість Лубківського оцінили і в Україні – у 1992 році він отримав Шевченківську премію за збірку поезій «Погляд вічності».

Загалом видано понад 20 збірок його віршів.

***

Катерина Павленко (1988), співачка, фольклористка, композиторка, солістка гурту Go_A.

Народилася у 1988 році на Чернігівщині. Закінчила Ніжинське училище культури і мистецтв імені Марії Заньковецької.

Навчалася в Київському національному університеті культури і мистецтв на факультеті «Музичне мистецтво».

В студентські роки керувала ансамблем «Витинанка», співала в ансамблі «Кралиця» (КНУКіМ). Вивчала фольклор лівобережної Київщини.

У складі гурту Go_A видала студійний альбом «Іди на звук» та декілька синглів.

З 2017 року – керівник хору ветеранів у м. Березань (Київщина) при міському будинку культури, за її керівництва хор здобув звання народного.

Пише вірші й пісні, які видає під псевдонімом «Monokate».

2020 року разом із гуртом Go_A перемогла в Національному відборі на пісенний конкурс «Євробачення-2020».

Любко Дереш (1984), письменник.

Народився на Львівщині. Закінчив Львівський фізико-математичний ліцей та економічний факультет Львівського університету.

Перша публікація – роман «Культ» у часописі «Четвер» – з’явився, коли автору було 18 років.

Потім вийшли романи «Поклоніння ящірці» (2002; написаний раніше, ніж «Культ», але вийшов після нього), «Архе» (2005), «Намір!» (2006), «Трохи пітьми» (2007), «Голова Якова» (2012), збірка оповідань «Миротворець» (2015), роман «Спустошення» (2017)

Молодого письменник охрестили «вундеркіндом української літератури». Його твори перекладені кількома європейськими мовами (німецька, польська, італійська, сербська тощо).