У Запоріжжі відбулися громадські слухання щодо прийняття Програми поетапного зниження промвикидів, а також включення до неї заходів, спрямованих на зниження концентрації фенолу та формальдегіду в атмосферному повітрі міста.
Вже на початку заходу виникло непорозуміння між громадською групою, яка ініціювала проведення слухань, та представниками місцевої влади.
Зокрема начальник управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради Гліб Золотарьов не погоджувався із намірами обговорювати «усю Програму», мовляв, на порядку денному – лише питання про викиди фенолу та формальдегіду. Чомусь особливо обурився посадовець щодо намірів голосувати по запропонованим змінам до Програми. На щастя конфлікт вдалося залагодити – щоправда лише за допомогою нардепа Сергія Штепи, який брав участь у слуханнях онлайн.
Нагадаю, що згадану Програму поетапного зниження викидів у атмосферне повітря вже майже півтора роки розробляє на замовлення Запорізької міськради Інститут громадського здоров’я ім. Марзєєва Національної академії медичних наук України. Планувалося, що вже на початку цього року міськрада зможе затвердити готову Програму і почати її виконувати. Але документ й досі перебуває на стадії розробки.
Більш того, небайдужі представники громадськості, а саме руху «Маю право дихати!», куди входить ряд громадських організацій («VUS», «Запоріжжя без амброзії» та інші ) стверджують, що запропонований виконавцем варіант Програми не відповідає повністю технічному замовленню. Зокрема, не були враховані усі джерела викидів, у тому числі за показниками фенолу та формальдегіду.
– У завданні на розробку цієї Програми чорним по білому прописано, що мають бути знижені на певну кількість тонн викиди фенолу і формальдегіду, – пояснює член ініціативної групи та відомий запорізький екоактивіст Микола Ралик.
– Проте на мій запит фахівці Інституту Марзєєва надали інформацію, що у Запоріжжі нібито немає суттєвого перевищення ГДК по цим речовинам, якщо порівнювати фонові концентрації з максимально разовим ГДК. Але є ще в законодавстві середньодобові концентрації – це те, чим ми дихаємо цілу добу. Так от, якщо порівняти фонові концентрації з середньодобовими, то у нас за фенолом в три рази перевищення, за формальдегідом – більше як у півтори рази. Обласна адміністрація разом з Держпродспоживслужбою погодила зниження формальдегіду і фенолу і подала пропозиції в мерію. Але міська влада фактично цими пропозиціями знехтувала.
У ході громадських слухань представники міськради продовжували переконувати, що Програму треба прийняти вже зараз і у тому вигляді, що є – мовляв, «потім можна буде доробити за потреби». Аргументували тим, що під час воєнного стану не можна «тиснути» на підприємства, які забезпечують робочі місця.
Але більшість учасників обговорення наголошувала на необхідності прийняти реальні заходи щодо зниження викидів певних речовин. Тобто зобов’язати підприємства-забруднювачі знизити промислові викиди шляхом модернізації, впровадження сучасних технологій, припинення експлуатації морально зношеного обладнання тощо.
– Я є астматиком з 1998 року. І таких, як я, дуже багато серед запоріжців. Те, що ми лише зараз розглядаємо Програму поетапного зниження викидів – це не плюс, а величезний мінус, що ми до такого дійшли. Хочу також зауважити, що я саме «запорізький астматик», бо ні в якому іншому місті, ні в якій іншій країні я не змушений використовувати інгалятори. А у Запоріжжі я два місяці тому потрапив у лікарню з приступом, — зауважив мешканець Запоріжжя Антон.
За результатами громадських слухань була прийнята резолюція з окремими правками від громадськості щодо наповнення Програми поетапного зниження викидів. Найбільше зауважень – стосовно контролю за підприємствами-забруднювачами внаслідок позапланових перевірок екоінспекції, організації автоматичного спостереження за викидами забруднюючих речовин, конкретного зниження викидів фенолу та формальдегіду – висловили представники групи руху «Маю право дихати!».
Але поки не відомо, врахують їх чи ні. Резолюцію мають розглянути в профільному управлінні виконкому. Про результати «МИГ» повідомить додатково.
Фото авторки
