Коли виникає якась проблема, й відповідальні особи намагаються її вирішити, суспільство чомусь вважає за потрібне знайти й оприлюднити купу недоліків. А коли усе налагоджується, – сказати про це, тим більше, подякувати – забуває. Далека від оспівування посадовців. Але невдячність за конкретні конструктивні дії мені здається не дуже справедливою…
Трапилося так, що коротка відпустка припала на початок лютого. Їхати треба було далеченько. Квитки придбала заздалегідь, 27 січня. А 30 січня у додатку УЗ на смартфоні побачила повідомлення:
«Через атаки на залізничну інфраструктуру та фіксацію ворожих БПЛА біля маршрутів курсування поїздів моніторингова команда та диспетчери УЗ обмежили рух між Дніпром та Запоріжжям. Спільно з військовими адміністраціями Дніпра та Запоріжжя організовано підмінні автобусні трансфери».
Наступного дня ситуація не покращилася:
«Від учора ворог уже завдав 7 ударів БПЛА по залізничній інфраструктурі станції Синельникове. Пошкоджено вагони електропоїздів під час відстою, вантажні вагони, локомотиви, колії, електромережу, а також адміністративні й виробничі будівлі. На щастя, постраждалих немає…
Сполучення між Запоріжжям та Дніпром здійснюється трансфером. Автобуси для цих рейсів вдалося оперативно забезпечити завдяки злагодженій роботі Укрзалізниці (зокрема Придніпровської філії) та Запорізької й Дніпропетровської обласних військових адміністрацій…
Оскільки об’їзний автобусний маршрут і пересадка з автобусів на поїзди у Дніпрі займають час, слід очікувати певні затримки рейсів…»
Погодьтеся: інформація не надто оптимістична. А тут ще й у соцмережах понеслося: автобуси холодні, людей напихають, як оселедців у бочку, ще й везуть не безкоштовно, а за тарифами перевізника…
Озброєні цими знаннями, ми з подругою прибули на вокзал за дві з гаком години до відправлення потягу. І тримали напохваті по 250 гривень. Аби, за можливості, всістися і не сперечатися з перевізником.
І що ви думаєте? Коло порожнього вокзалу не стояло жодного автобусу чи маршрутки. Проте на кількох видних місцях висіли оголошення, що автобуси відправлятимуться рівно в той же час, що мав би вирушити потяг за розкладом. А пан поліцейський заспокоїв: “Хвилин за 40 відбудеться реєстрація. Усіх заберуть, нікого не залишать. З трансфером допомагає тепер гуманітарна місія «Проліска».
І справді. Як обіцяв пан поліцейський, так і сталося. За 40 хвилин до часу відправлення під’їхав міжнародний автобус, з вокзалу винесли стільці і столик, і розпочалася реєстрація. Швидко, чемно, без галасу і криків. Усіх розсадили, нікого не трамбували, вирушили вчасно, і до Дніпра доїхали у теплі та комфорті. Там залізничники зустріли, до потягу проводили, ще й речі донести допомогли. Поїзд вирушив без запізнення.
Протягом тижня, що ми були відсутні, безпекова ситуація не змінилася. І на зворотньому шляху процедура повторилася. З єдиною відмінністю: о 4-й ранку у Дніпрі періщив дощ, і реєстрація відбувалася уже в автобусі. А до Запоріжжя ми прибули трансфером навіть раніше, ніж приїхали би поїздом)))
…Не знаю, як там було на початках. Але обидва наші трансфери стали не лячним випробуванням, а безпечною комфортною поїздкою. За що щиро вдячна і залізничникам, і поліцейським, і посадовцям, яким спало на думку звернутися по допомогу до гуманітарної місії, і, звичайно, волонтерам самої місії «Проліска».
Дякую! Хай щастить!
