Олексій із позивним Док – бойовий медик в мелітопольському батальйоні Запорізької окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Працював в Польщі, проте з початком повномасштабної війни повернувся в Україну та став на до лав ЗСУ.
За розповіддю його побратимів, маючи перші уроки та досвід надання екстреної медичної допомоги ще з часів Майдану, Олексій відразу став бойовим медиком в молодому підрозділі. Згадує важкі перші бої в Новозлатополі, Малинівці (це села у Пологівському районі Запорізької області) та відмічає значний розвиток тактичної медицини і високий рівень забезпечення в порівнянні з тим, що було на початковому етапі російсько-української війни. Проте «немає меж досконалості» тож Док постійно розширює власні знання, покращує навички та арсенал засобів, купуючи та вивчаючи все нове, аби зберігати життя та здоров’я побратимів.
Головне у роботі бойового медика – нікому не нашкодити, аби від його помилки ніхто не постраждав, адже розмірковуючи потім над тим, що те чи інше можна було зробити інакше, ти не повернеш людину, чи її здоров’я. «Наша помилка може вартувати вкрай дорого», – підкреслює Док і додає, що «більшість ампутацій – через те, що було накладено турнікет і вчасно не знято, а якщо боєць мав критичну кровотечу і після послаблення турнікету втратив ще якихось 100-200 мілілітрів крові, вони можуть вартувати йому життя». Подібними дилемами переповнена буденність бойового медика.
*
Фото: 110 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ
