Іван «Мовчун» у цивільному житті – щелепно-лицьовий хірург з Кам’янського, що на Дніпропетровщині, з перших днів повномасштабної війни – у складі 108-ї бригади територіальної оборони. 
– Вже 24 лютого 2022 року я добровольцем доєднався до нашої частини та пішов в розвідку
, – каже Іван. – До цього мав досвід військової служби саме за цим бойовим фахом. Тому у розвідці мені все було знайомо.
З часом «Мовчун» перейшов до медичного пункту, був водієм, медиком-санінструктором, а згодом став начмедом.
– Задачі в мене максимально різноманітні: від надання медичної допомоги, саме на базі медичного пункту – до виїздів з екіпажами на евакуацію поранених, – зазначає Іван. – Тобто, виконую обов’язки, як і всі мої бійці.
Одною із самих ризикованих операцій, на його думку, залишається проведення «медеваку». На пам’яті “Мовчуна” їх чимало. Найбільш екстремальні були на Донецькому напрямку.
– Штурм Нескучки та вивезення «трьохсотих» хлопців врізався у свідомість навічно, – згадує бойовий медик. – На Запорізькому напрямку мені довелось брати участь у забезпеченні бойових дій нашої частини в районі населеного пункту Б. Важких, і легких «300-х» тоді доводилось виводити пішки. Пробирались до точки дальнього «евака», тому що ближче під’їхати «коробочці» противник не давав. Доводилось нелегко, постійно робили зупинки, а тим часом ворог вишукував нашу евакогрупу – запускав освітлювальні ракети… Час від часу доводилося залягати. Все це ускладнювали ще й несприятливі погодні умови – зима, сльота, оранка, багнюка… Пересуватися справді було непросто, та ми все подолали і хлопців врятували.
-Наскільки важко цивільному медику пристосуватись до роботи в умовах фронту?
-Це суто індивідуально. Коли ти з самого початку йдеш та налаштовуєш себе, що це – війна, це – бойові дії, якщо вже в «учебці» докладаєш максимум зусиль, щоб підготуватися як слід, тоді не важко. Тоді все буде добре. Слід завжди пам’ятати: війна потребуватиме всіх твоїх сил та навичок, тому варто зростати і професійно, і загартовуватися фізично!
-Що для вас найголовніше на військовій службі?
-Щоб мій підрозділ був цілий та неушкоджений. Для цього слід максимально чітко виконували завдання і водночас повертатись з кожного виїзду цілими. За нас ніхто роботу не зробить: треба всіх поранених довозити і максимально надавати їм допомогу. На ці завдання, попри втому та реальну небезпеку, націлений кожен у нашій команду.
-Чи не хочеться повернутися назад, у цивільне життя? Про що мрієте на війні?
-Мрії? – «Мовчун» широко посміхається. Відчувається, що це слово не з його щоденного лексикону. Потім замислюється. – Передусім, звичайно, хочу повернутись до сім’ї, знов працювати лікарем за своєю спеціальністю, а ще – виховувати дітей, бути поряд з дружиною, допомагати їй. Так, хочеться мирного життя! Бо ці роки війни дуже багато наклали негативу. Хочеться повертатись додому, до сім’ї і жодних компаній. Якось так…
Телефон рекрутингового центру 108-ї бригади ТрО: 0 800 337 803.
Вакансії дивіться на Фейсбук: https://www.facebook.com/share/1L9SdePCPG/?mibextid=wwXIfr
