Артем родом із Мелітополя, який росіяни окупували ще на початку повномасштабного вторгнення. Тоді він із сім’єю був змушений виїжджати з міста. А після того, як відправив родину за кордон, півтора року волонтерив: привозив військовим те, що вони просили, діставав та ремонтував їхні автомобілі. Далі – армія. Тут став водієм оперативної групи підрозділу розвідки БПЛА. Отримав від побратимів позивний Марсель за аналогією із подіями всесвітньовідомого французького фільму.
Велике інтерв’ю з ним оприлюднив Цензор.нет.
У ньому, зокрема, боєць із Мелітополя розповів про
перший бойовий вихід:
– Я – за кермом. Ми виїжджаємо на позицію, а я нічого не можу запам’ятати! Все ж розібрався. Командир сказав, що вийде на зв’язок по рації, коли забирати. Я приїхав на місце очікування, а там зв’язку вже немає! Телефон не можна. Та й мережа відсутня. Що робити?! Тут прильоти чи виходи – тоді ще не розумів, але моторошно. Думаю: А якщо це по моїм друзям?! Паніка… І тут бачу – біжить командир! Стрибаємо в машину, їдемо за групою. Тільки забираємо їх, виїжджаємо з позиції і починає прилітати поряд: праворуч, ліворуч – усюди. Я так ще ніколи не їздив! На все життя запам’ятав… Поки мчалися, командир бачив страх і паніку в моїй поведінці, але, незважаючи на обставини, постійно повторював: «Все добре! Спокійно! Все вийде!». Ми в той час летіли на його власному джипі. Я розумів, що можемо не доїхати. Але все склалося добре – ми таки вибралися;
оснащення росіян:
– Вони добре оснащені та не шкодують своїх. Судячи з відео нашої розвідки, почуваються, як вдома – ходять як місцеві, деякі навіть врозвалку. Їх не лякає навіть те, що там учора був приліт та вбило їхніх людей. Чим більше часу ми «у небі», тим менше окупантів залишається! Хоча вони запускають дуже багато дронів-камікадзе, їхня розвідка теж постійно працює. У них потужні РЕБ, через що, на жаль, є постійні втрати засобів розвідки. Сьогоднішні бої з їхнього боку я вважаю нападом паніки. Вони «сиплять» усе, що мають. Лізуть на вірну смерть та намагаються уразити не тільки військових, але й все, що можна зрівняти с землею. Мені здається, що вони просто нищять усе живе;
чого нам найбільше не вистачає:
– На фронті ми максимально потребуємо розвідувальних засобів, більше «Мавіків», великих крил, підготовленого до тяжких умов транспорту, засобів безпеки від ураження FPV-дронів та антидронових рушниць;
що найважче на війні?
– Неможливість будувати плани на завтра, адже ніхто не знає, що буде за годину, і постійно бути напоготові. Відсутність змоги бачити рідних. Без родини дуже важко.
*
Фото: censor.net
