Олександр на бойове псевдо «Чикаго» родом з Чаплиного Синельниківського району, що на Дніпропетровщині. У свої 22 роки добровільно пішов в армію на контракт – воювати. З 2023 року – стрілець у складі 108-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, яка наразі знищує ворога на Запорізькому напрямку.
Раніше Олександр працював помічником машиніста електровоза. Міг би й далі залишатися на заброньованій цивільній посаді. Однак без жодних спонукань вирішив змінити форму залізничника на військову.
– Просто виникло бажання, і я не зміг йому протистояти, – щиро посміхається воїн. – Без зайвих роздумів звернувся до ТЦК, де запропонували тероборону, і я погодився. Пройшов обов’язкову загальновійськову підготовку та був призначений стрільцем до Синельниківського батальйону у складі 108 бригади. До колективу входив просто, адже тут були всі свої: земляки і навіть знайомі…
-Що на початку служби запам’яталось найбільше?
-Перші бойові чергування. Ми виходили на спостережний пункт. 400-500 м – до ворога, у тиху погоду ми чули росіян… Мене часто призначали старшим зміни. Відчував відповідальність. Запам’ятався епізод, коли окупанти доволі чисельною штурмовою групою атакували наших сусідів. Жодних думок! Перекидались з хлопцями лише у справі: щось зробити, чимось допомогти. Суто технічні питання… Насипали по повній у ту сторону, звідки росіяни лізли.
-Відбили штурм?
-Так. Відбили! Сусідам допомогли.
-Чи було страшно на «нулі»?
– Спочатку так. Та й усім страшно. А потім вже заходив на «передок» без полохливої думки. Знаю, що до позиції дійду, маршрут вивчив… А спочатку справді було страшно…
Нещодавно Олександр перевівся в мінометний підрозділ – у групу «Міні-Градів». На питання «Чому?» відповів:
– Вважаю, що на війні треба постійно вчитися. Війна не стоїть на місці, з’являються новинки. Ворог розвивається, і нам слід постійно навчатися. Тому вирішив піти і спробувати себе на реактивника, а чому б і ні?
-Ким будете у розрахунку «Міні-Града»?
-По машині та пусковій установці вивчаю все. Щоб знати та вміти, і в разі потреби замінити, підстрахувати побратима.
– Що робитимете після закінчення війни? Чи є мрії?
-Навіть не знаю. Треба до цього дожити. Життя підкаже.
-Ви ж пішли до війська по контракту. Отже на певний час, а далі можна звільнитися.
-Так. Чи буду продовжувати службу за контрактом, вирішуватиму пізніше. Поки служитиму. Я підписав договір на три роки – залишилось рік і місяць.
-Чи виправдало себе рішення стати контрактником? Ви ж на щось розраховували, коли йшли в армію?
– Загалом так. Я потрапив у гарний військовий колектив. Все добре.
-А як дружина переживає таке тривале розлучення?
-Дружина, звісно, була проти того, щоб я йшов на фронт. Але з часом змирилась. Хвилюється. Постійно запитує: “Коли повернешся? Коли додому?” А ще в мене є донечка. Їй два рочки. Тільки починає розмовляти. Дуже хочеться бути поруч. Це її «золоті» часи. Але ж комусь потрібно виконувати бойову роботу, захищати Україну…
Підтримуйте захисників України вподобайками та приєднуйтеся до лав 108-ї бригади ТрО. Телефон рекрутингового центру 0-800-337-803.
Фото з архіву 108-ї бригади ТрО
