Благодійний фонд «Ветерани Чорнобилю» тепер має назв «Меморі86». Це оновлення заради полишення у минулому радянських казенних фраз. Пам’ять збережено. Бо натхненниками роботи фонду залишаються люди, до ліквідації трагедії 1986 року причетні особисто. Уваги ж благодійного фонду потребують й люди, що постраждали від Чорнобильської трагедії, й ті, хто потерпає від трагедій сучасної війни.
Робота благодійного фонду наразі спрямована на підтримку жителів Запорізької області. Постійно спілкуючись із громадами, із волонтерами на місцях «Меморі86» у співпраці із міжнародними благодійниками надає цільову допомогу Михайло-Лукашівській, Петро-Михайлівській, Матвіївській, Біленьківській громадам. Подорожі до населених пунктів, як і життя в селах громад, регулюється правилами військового часу. За часи війни всі ми, мабуть, зрозуміли, що найголовніше – це збереження життя. І продовження життя. Тож, за організацією передачі власне гуманітарною допомоги ми бачимо й обладнані, убезпечені приміщення [де можуть постпілкуватися, пограти, почитати разом діти, де можна навіть подивитися кіно…], майстерні, де шиють сучасне військове спорядження, смачного аромату кухні, де жінки готують обіди на фронт…
Приємно бачити, що в багатьох місцях є наочні свідоцтва вже тривалої співпраці благодійного фонду: ковдри у бомбосховищі Матвіївки, дитячі меблі у бібліотеці Михайло-Лукашевого, безліч допоміжних побутових речей для людей поважного віку, інвалідів… Посуд, постільна білизна, засоби гігієни надають можливості підтримувати на більш комфортному рівні ускладнене війною сільське життя.
Та тлі намагання покращити матеріальний рівень, відчуваємо, що емоційні витрати величезні. Робота із людьми, яким надає допомогу благодійний фонд, має постійну психологічну складову. Намагаємося розрадити й людей, і себе. На допомогу приходять заклади культури – вже вкотре волонтери та наші дякують за можливість відвідати Театр молоді, театр імені Магара, Запорізьку філармонію… Вдячні за запрошення на цікавезні заходи художньому музею, дитячої художньої школи, Музею архітектури, Музею сили. Переселенці, що поступово стають запоріжцями, долучаються до краєзнавства разом із Юрієм Віліновим. Плануємо побувати у майстерні Олександра Шкалікова. І ще маємо ідею вирушити до ландшафтного парку Світлани Кульбашної…
Сама собою склалася потреба та необхідність й психологічної реабілітації.
Тренінг від волонтерки нашого благодійного фонду Ірини Меньшової, яка отримала третю (!) у своєму доробку – психологічну освіту, налаштував команду «Меморі86» на індивідуальну роботу в цьому напрямку. Тренінг відбувся безпосередньо у робочому просторі фонду.
У програмі психологічної саморегуляції, спрямованій на позитивізм, Ірина надала декілька дієвих порад, які відразу на собі перевірили присутні. Зокрема це саморегуляція ментального здоров’я за допомоги фізичних вправ. Гімнастику, складну та й дотепну одночасно, волонтери засвоїли та вирішили додати до свого життя. Бо відкладати його нам нема коли. І своє, і важке переселенське, і ветеранське життя нема сенсу відкладати. Це потребує постійної професійної психологічної підтримки, позитивізму та надії. 
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки, Миколи БАРИШЕВА та учасників подій
На фото обкладинки: Інна Мігуля, заступниця директора благодійного фонду «Меморі86»
