Немолодий льотчик спускається на бетонку. У планшеті замість карти – фотографія льотчика в білому шоломі, але з чорною стрічкою у кутку. Хтось тихо вимовляє: «Злітав за Сергія».
Знайомимося, – розповідає далі кореспондент АрміяInform.
– Полковник Ігор Пархоменко.
Спокійний погляд, сліди від кисневої маски на обличчі, міцне рукостискання.
– Так, я зараз літаю за двох. Один бойовий виліт роблю за загиблого сина, один – за себе.
«Загиблий син» — весь жах війни сконцентровано у самій цій фразі.
Капітан Сергій Пархоменко загинув 14 травня 2022 року, виконуючи бойове завдання на літаку Су-25 у Запорізькій області, у районі міста Гуляйполе. 20 травня посмертно удостоєний звання Героя України.
Відтоді його батько Ігор Пархоменко воює за двох.
Капітан Сергій Пархоменко загинув, коли йому було 25 років. Загалом він здійснив 38 бойових вильотів. Після 28-го його нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Його батько, полковник Ігор Пархоменко, деякий час мовчить, потім продовжує:
– Я тоді поїхав звідси, поховав сина, і повернувся після 40 днів… Як мені сказали, мушу навчитися літати тепер зі своїм болем. Я навчився і повернувся на аеродром виконувати бойові завдання поруч з такими самими льотчиками, як мій син. Вони всі за віком майже однакові, але дуже швидко виросли всі ці хлопці, сильно змінилися, на моїх очах стали справжніми чоловіками. Як у відомому фільмі «У бій ідуть самі «старі» – молоді хлопці швидко дорослішають, але в нашому реальному «фільмі» в бій пішли майже одні молоді. По суті, вони всі мої діти за віком, адже я 1974 року народження. Тому поїхати від них я просто не можу, не маю на це морального права. Буває, я щодня виконую два вильоти, але таких днів, на жаль, небагато. Коли ховав сина, ми тут усі прощалися, а я сказав: «Хлопці, якщо ви мені дозволите, я повернуся і літатиму». Принцип був один: чим більше я літаю, тим менше літають вони, молодь потрібно зберегти по максимуму.
Вони кожен виліт ризикують, додає повний лицар ордену Богдана Хмельницького, полковник Ігор Пархоменко, але хлопці такі, що за кожен бойовий виліт борються. Не дай Боже, хто полетить не за чергою, всі ображаються. Це наша родина. Я тоді так сказав: «Сину, ти для мене не загинув, ти живий, ти літатимеш і будеш у бойовій сім’ї продовжувати виконувати завдання. Якщо я роблю в день один виліт, – це твій. Якщо в цей день я роблю другий, то це вже за себе». Для мене важливо враховувати «синові» польоти, свої я не рахую. У мене постійно його фото у планшеті. Тож у польоті ми завжди разом, він мій ангел-охоронець.
Тому на сьогодні, підсумував свою розповідь журналіст АрміяInform, у Героя України капітана Сергія Пархоменка вже 197 бойових вильотів…
Фото: АрмияInform
