У прес-центрі Українського кризового центру 15 вересня відбулась важлива розмова Валерія Чалого, голови правління Українського кризового медіа-центру, одного з найбільш фахових експертів з міжнародних справ в країні, із журналістами регіональних ЗМІ. Спротив військовому вторгненню на територію твоєї країни автоматично перетворює суспільство у стислий кулак. В якому раунді твій супротивник звалиться на ринг, залежить від того, як злагоджено діятиме усі м’язи – від армії та уряду до волонтерів і журналістів. Про те та інше вівся онлайн-діалог на пресконференції «Чого очікувати Україні від міжнародних партнерів?».
Валерій Чалий свого часу працював заступником Міністра закордонних справ України, а в період з 2015 по 2019 рік очолював українську амбасаду у Сполучених Штатах Америки. Цілком природньо, що одним з найголовніших питань сьогодні Чалий вважає зовнішньо політичне забезпечення перемоги України у війни проти Росії.
Окремий напрямок роботи пов’язаний з інформуванням громадян інших країн, передусім Європейського Союзу, про те, що відбувається в Україні. “Ми маємо інформувати громадян інших країн про події в Україні, просувати нашу правду, наші наративи назовні. Маємо протидіяти російській дезінформації. Треба тримати Україну у фокусі уваги світу”, – наголосив Валерій Чалий. Саме цим займаються журналісти регіональних ЗМІ при підтримці УКМЦ.
Далі дипломат більш детально зупинився на різних аспектах міжнародної політики. Спочатку його запитали, чому у світі не хочуть визнавати Росію країною – спонсором тероризму? За словами Чалого, всі наші партнери розуміють, що Росія заслужила цей статус і місце поряд із Сирією, Південною Кореєю, Іраном та Кубою, але намагаються різним чином обійти це питання. Серед аргументів, які вони наводять – ризик застосування так званих вторинних санкцій по відношенню до країн, які продовжують взаємодіяти з Росією. Це Угорщина, Індія та ряд інших держав. Крім того, партнери побоюються, що в разі визнання РФ країною-спонсором тероризму це звузить їх у маневрі при укладанні угод, як це було на прикладі зернової угоди.
Україна це не вважає за аргументи, і розраховує, що у листопаді напередодні проміжних виборів у США республіканцям і демократам вдасться підштовхувати Білий дім до рішення визнати Росію країною – спонсором тероризму. “Як для дипломата я досить різкий в оцінках сьогоднішньої підтримки партнерів, – визнав спікер. – Європейці були не готові до цієї ситуації. США та інші країни світу нас підтримують, але в контексті своєї стратегії і забезпечення своїх національних інтересів. Зараз вони співпали з нашими, але це не значить, що так буде завжди по динаміці, наповненню. Особливо стосовно постачання озброєнь. Тут постійно потрібна робота, у тому числі по санкційному тиску. Це все складові, без яких Україні буде важко вистояти”.
Чалий твердо переконаний в тому, що кращий варіант для України – це приєднання до НАТО.
На відміну від ООН та ОБСЄ, які показали свою неспроможність реагувати на нові загрози безпеці, північно-атлантичний блок зміцнився. Намагання Швеції і Фінляндії доєднатися до НАТО, подача ними відповідних заявок свідчення правильності такого шляху для європейських країн. Голова правління УКМЦ налаштований на те, що це безальтернативне рішення для майбутнього України.. “Чи готові західні союзники включатися в процес деколонізації Росії, адже вихід українських військових на кордони 1991 року загалом не виключить всіх тих загроз, які можуть існувати в подальшому?” – на це питання прозвучала відповідь дипломата, що Росія неминуче рухається в напрямі розпаду. Вони повторюють помилки Радянського союзу. Коли і як це відбудеться, ми не знаємо. Слід звернути увагу на те, що і в самій федерації спостерігаються рухи за самостійність. Бо окремі народності були кинуті в Україну як гарматне м’ясо, щоб спростити вирішення національних проблем.
Серед питань було і таке: “Чи існують надійні запобіжники використання Росією ядерної зброї?” Під час холодної війни працювала концепція ядерного стримування, яка передбачала незворотне покарання за ядерний удар. Навколо цього підписувалося чимало угод, які саме і були запобіжниками. Зараз вони не працюють. Росія почала загрожувати превентивним ядерним ударом, потім таким саме ударом у відповідь на неядерну загрозу. Після цього заявила про те, що в неї є такі ракети, що їх ніяка система не зловить. Американці у відповідь показали, що є в них на озброєнні. Те ж саме сказали британці. Вони не будуть гаяти часу на консультації із союзниками за для того, щоб порадитись з ними відносно застосування ядерної зброї у відповідь на російську атаку.
“Запобіжники треба формувати на рівні нового світового порядку, – відмітив Чалий. – Але найбільший запобіжник для нас – країни, яка добровільно віддала ядерну зброю в обмін на якісь гарантії, що не діють – полягає в знанні того, як діяти в тій чи іншій ситуації. Український кризовий медіа-центр разом з урядовими структурами до війни випустив спеціальну книжку про те, як реагувати на загрози, у тому числі удари з повітря. З 24 лютого всі стали скачувати її з сайту”. До цього Валерій Чалий перерахував свої власні запобіжники у можливій кризовій ситуації.
Та у будь-якому разі досвід нинішньої війни робить нас більш стійкими т менше наївними.
Інеса АТАМАНЧУК. Матеріал підготовлений у рамках проєкту Local Media Support Initiative, що реалізовується УКМЦ за підтримки International Media Support IMS
