Це найпопулярніший сюжет, який за ріізними (та іноді – й однаковими) назвами йде у різних театрах. Його привозять до Запоріжжя на гастролі.
Сюжет не набридає, тому що зазвичай йому не віриш. Ну, чоловік, який не може відмовитися від паралельних стосунків з декількома жінками, – кого цим здивуєш? А от щоб жінка мала декілька чоловіків одночасно? Та ще й законних?
Міро Гавран, сучасний класик хорватського походження, кажуть, полюбляв в подорожах слухати людські історії. Цю він ніби почув у потязі. І був вражений настільки, що, кажуть, насміявся та написав згодом навіть декілька п’єс про жінку, яка має декількох законних чоловіків. Ну, двох – як це склалося у п’єсах «Чоловік моєї дружини» та «Повернення чоловіка моєї дружини», які стали основою прем’єри сезону в Запорізькому обласному музично-драматичному театрі імені Магара – вистави «Балканський любовний експрес».
Ось про що мова.
Двоє чоловіків перебувають у шлюбі з однією жінкою протягом п’яти років, причому жоден із них нічого не знає про іншого. Як це можливо? Красуня працює провідницею у потягу і почергово живе два дні з чоловіком-словенцем у Любляні, а потім два дні з чоловіком-далматинцем у Спліті. Балкани ж! Балканський любовний експрес.
Одного дня її чоловік-словенець знаходить свідоцтво про шлюб своєї дружини у підкладці її зимового пальта і дізнається, що вона має іншого чоловіка. Він не каже їй, що розкрив її таємницю, але за два місяці вирушає до Спліта, щоб поговорити з «чоловіком своєї дружини». Вони обоє мають домовитися, як жити далі. Між ними швидко розвивається комічне суперництво, бо вони не годні її втратити, тож борються за право бути чоловіками своєї дружини.
Комедія Muž moje žene – за оригіналом, була створена у 1989 році та поставлена вперше у загребському театрі Četiri G – у 1991-му. П’єса перекладена англійською, словенською, словацькою, польською, німецькою, хінді, латвійською, іспанською, болгарською, албанською, російською, чеською, івритом, українською та вірменською мовами. На сьогодні вистава за сюжетом «Чоловік моєї дружини» мала вже 35 прем’єр у світі.
Та… Гавран вкрав у мене цю назву. Бо коли ще у 1983 році до мене в гуртожиток мав приїхати родич, якого відправили подивитися, за того я зібралася заміж, той, за кого я збиралася, попросив жінку на вахті пропустити “чоловіка його дружини”… Це стало тогочасним анекдотом, сучасною мовою – мемом. То може, й до Хорватії цю історію донесло? Ну, по потягах передавали…
Все інше, що триває на сцені, не залишає жодних сумнівів щодо авторства.
Режисер-постановник, музичне оформлення – заслужений діяч мистецтв України Віктор Попов.
Музика звучить балканського забарвлення, композитор-аранжувальник, автор музичного оформлення – В’ячеслав Тодика.
Один із виконавців ролі Креше, того, що менший час перебуває у шлюбі, заслужений артист України Максим Березнер, викликав аплодисменти однією своєю появою у фартушку… Впевнена, що й заслужений артист України Анатолій Сиротенко виходить на сцену так само гучно.
Любовного конкурента на ім’я Жарко, який мало того, що має за дружину ту саму красуню Драгіцу, та ще й виховує її доньку від попередніх (!!!) стосунків, грають по черзі Антон Попудренко та Андрій Косодій.
А от дружину грають в різних складах три актриси: Анна Тодика, Еліза Нагайлик та Марія Працюк. Роль заважка: “Без вашої участі я б не була дружиною жодного із вас… То ви винні. Бо ви одружилися зі мною без всякого примусу!”
Та як одружилися: “Ми з нею гуляли, чотири рази були в кіно, на шостий раз в кафе вона мене запитала, чи не проти я буду, якщо вона вийде за мене заміж? І вона прийшла – з речами та дворічною дівчинкою…” – ось така доля Жарко.
Креше вона дитину не довірила, бо він, як виявилося, натерпівся з дитинства – як старший брат декількох малюків, які його “усю юність мене обпісювали та обкакували”.
У виставі безліч дотепних побутових моментів, які з’ясовуються протягом першого відділення, готуючи глядача до появи тієї звабливої жінки, якими вона так вправно керує.
Креше та Жарко розмовляють, дивуються, сваряться, Креше навіть думає, чи не вистрибнути з горя у вікно: “О, ця тварюка. Я заріжуся, я втоплюся!!!” – “Та куди ж, тут перший поверх, навіть ногу не зламаєш”, – зупиняє його практичний Жарко.
Щодо доньки Матільди, то це дитина ані одного, ані другого чоловіка: “Вона народилася сім років тому. Її батько не ви і не я. Це якийсь Микола…”
Креше розуміє, що без випивки це не пережити. П’ють. Знову жаліються один одному.
І тут приходить чарівна Драгіца. І вправно, зрозумівши, що її тайна розкрита, падає в крісло у нестямі, розкішно відкинувши красиві ноги (ну, ті самі, що на афіші вистави).
Коли ж ясно, що довго не полежати, то починаються палкі перемовини, в яких почуття провини навіть і тінню не заходить на чоло жінки, а вправно надає тягарем на чоловіків:
“Мати одного чоловіка – це вже відповідальність! А двох. Мені нелегко було жити з вами ці роки. Я більше не бажаю мати двох чоловіків”. – “Ти хочеш покинути нас??? З ким залишищся?” – “Я не знаю. З тим, хто мене менше кохає“. – ”…ти… хочеш мене кинути??! Не забувай про щастя, яке я тобі дарував!“ – “Драгиця, обирай мене і живи зі мною. Зі мною буде краще!“ – “Ви обидва мені дорогі. У вас обох стільки чеснот!!! Ти, Жарко, дієш мені на нерви. І ти, Креше, не завжди такий, яким має бути справжній чоловік… Все це так втомило мене, що я …не залишилась би з жодним без вас!.. Рішення я дам за місяць. Оооо, молодці… Я хочу бути об’єктивною до кожного із вас”.
І Драгица йде.
А Креше та Жарко беруться робити все, що вона хотіла: готують, прибирають, миють посуд та тихенько співають. Та все думають, як би так зробити, щоб все залишалося, як було, і ніхто про це не дізнався!
“Давай вип’ємо”. П’ють: “За нас, бо ми того варті!”
Так. Та аби вона в тому потязі, на якому поїхала, що третього чоловіка не знайшла!
А за всіма цими подіями, які перемежаються запальними танцями та піснями з балканським акцентом, то з посміхом, то із сумом споглядає сам МІРО ГАВРАН, тобто актор Марко Первухін.
Мабуть, він знає, як воно буває та як має бути – й на сцені, й у житті.
Вистава «Балканський любовний експрес» на сцені – 23 квітня, у четвер, о 17.00.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки та зі сторінки театру імені Магара
