По соцмережах поширюється допис телеграм-каналу, назву якого не варто давати через даремну його популяризацію.
Допис має й епістолярний зміст, який не варто публікувати без фахової експертизи.
Фото викликало захоплення шанувальників історичної науки, зазвичай – не спеціалістів у цій галузі.
Фото, з підозрою на співучасть у його створенні штучного інтелекту, надіслала історику, науковому співробітнику Національного заповідника «Хортиця» Олегу Власов, який зізнався, що він шокований популярністю цього фейкового матеріалу в соцмережах.
Поговорили ми із запорізькою краєзнавицею Ганною Черкаською, яка написала, що займалася розшуками документів знищеного персоналу музею Дніпробуду, результатів їхніх пошуків: “Нічого схожого й близько не знаходила. Про Кічкас і Павло Кічкас (їх було два на Правому та Лівому березі) – суцільна плутанина. Достеменно відомо про три могильники царських скіфів. Ученим їх не дозволили досліджувати, огородили колючим дротом, поставили дерев’яні бараки. Згодом завезли зеків-будівників. Старожили вказували на кінець 1926-1927 рр, називали цих нещасних «неучтённый товар». Пізніше на цьому місці постав пам’ятник «пів на одинадцяту» (так запоріжці обізвали позу вічно живого)”.
Коментар, надавши й обгрунтування у вигляді посилання на наукову роботу запорізьких археологів, надали на сторінці Кафедри археології та давньої історії Київського університету імені Бориса Гринченка: “Враховуючи реальний інтерес до мегалітів розкопаних при будівництві Дніпрогесу варто знати, що існує наукова розвідка присвячена цим унікальним старожитностям. Вона побачила світ майже за 90 років після завершення розкопок і є чи не найповнішим зібранням архівних матеріалів –- серед них чимало фотознімків (фото з статті, а посилання на публікацію у першому коментарі). У ній викладена і драматична історія експедиції, і факти. Автор – Дмитро Никитенко (учень 11 класу гімназії у м. Запоріжжя), науковий керівник – Олег Тубольцев. Зробіть їх відомими, бо вони заслуговують на це більше, ніж творці «мему» з фальшивим зображенням розкопок. Нова археологічна школа у Запоріжжі доклала і докладає чимало зусиль, аби зробити археолоічну спадщину відомою”.
Наведені й архівні фотографії.
Матеріал на ресурсі https://www.svit.in.ua має назву «Людина та її слід. Природа і комунікація. До 50-річчя Олега Валентиновича Тубольцева».
Посилання: https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fwww.svit.in.ua%2Fstat%2Fkichkas2.pdf%3Ffbclid%3DIwZXh0bgNhZW0CMTAAYnJpZBExb0JpSzF2TkZzMUtmQVFZZ3NydGMGYXBwX2lkEDIyMjAzOTE3ODgyMDA4OTIAAR4KRPH_VbBXypTWrbamg1VgS-tG-rucQUXgwf7HflEf4hmVbcbymt47PnkZkA_aem_w3pRzzG5rJcZQZSTfs-CCw&h=AT46l9-xrxX_-nXMuKGz0qajgDGNU8KxoV7uTZwbLjq64NFkmfCGUIUrNeOWqxDDwTcXH6hdssZtNm2VL1piNoXRoM1a1Ci6_EKXr67SKfSfKiQOmdW8HDxfpXFxxlYz0Sj2vFBdVyf02ua-&__tn__=R]-R&c[0]=AT7MATcCjwkNNxkudSjeXuZzdXAD-KxhF6BgCIZAE1j3n9x5Bq6iM6uoC7svn1e4DQ92IA5lQGhKi0u6KPZCH2ftgpKKp2DmfIrcJ_gl3gVFmWLngAnNPZr00sP5QJTtAU1dE6aurGeJ8PgtZuAwOSfgN73Rx6ZVDT5CnNF9PqaJCIsNCTmr3L_G_L6P1IhMDAftaYoyi2NwrKovwkJzsEqilg
Тож, бреше, як дише – це про так званий «штучний інтелект». Ясна річ, він не знається на археології України (та й звідки?). Отож ліпить різні дива. Аби їх перевірити, багато часу не треба… – коментує Кафедра археології та давньої історії.
Тож, навички роботи з фейками набули ще більшого значення з появою ШІ. Вмикаємо власний інтелект.
Підготувала Інеса АТАМАНЧУК, фото зі сторінки Кафедра археології та давньої історії
