Бойовий медик Ігор Мишак загинув, звільняючи тимчасово окупований Південь – свій рідний край.
“Він був неординарною, талановитою, усміхненою і щирою людиною”, – пише телеграм-канал Бердянськ в окупації і публікую слова рідних і друзів про захисника України:
“немає в мене слів, тільки ком в горлі, ридання, ріки сліз і невгамовний крик у середині.
ти був і є моїм НАЙКРАЩИМ СЕРДЕНЬКОМ, моєю душею, моїм братом. ОСОБЛИВИМ. хто тебе знав, зрозуміє..
коли було погано, я завжди знала, що десь є ти, і ставало так тепло і спокійно. а тепер тебе немає… і що мені тепер робити???”, – пише сестра Оксана.
“8 років нашого життя.. ти назавжди залишишся в моєму сердці. Ти пішов.. загинув на війні, я не знаю що писати в цьому пості. справді складно описати як сильно тебе не вистачає. Як сильно я ненавиджу тих тварин, котрих народом і не назвати… Як складно хоронити чоловіка. Складно бути дружиною військового і ховати коханого. Ти загинув, а разом з тобою і частинка моєї душі… ти моє серденько, а я тепер не знаю як жити без серденька. Просто хочу залишити ці фото на завжди в своїй пам’яті.. я обіцяю тобі, я буду сильною.. але то пізніше. Ти найкраща людина.. чому небо забирає найкращих.. навічно кохаю❤️ ти моє сонечко, ти мій герой,” – дружина Анна, з якою Ігор одружився рік тому, 17 вересня – на День Бердянська.
“Друже, я знаю як би ти гнав з мене через цей пост. Вибач що останній час ми мало спілкувались, маю на увазі час до війни. Я буду завжди памʼятати часи XXVI фото. Дякую за все чому ти мене навчив. Ти був справжнім другом. Мені дуже боляче це писати. Переглядав пів ночі плівкові фотки які ти зробив, та якісь рандомні фото з тобою. І тільки під ранок до мене дійшло що тебе більше немає. Ти загинув як воїн і всі завжди будуть це памʼятати. Вічна памʼять Ігор aka Єфім 💔”, – друг Євген.
“Бойовий медик, Бердянець 🇺🇦 Справжній чоловік, крутий тіп, сміливий вояка та толковий медик! Мій товариш. Ігор загинув на півдні України Вічна пам’ять та слава герою!”, – побратим і земляк Андрій.
Не забувайте, якою ціною звільняється наша земля.
