Виставку «Алла Горська. Боривітер» відкрито у Київі, в Українському Домі. Про неймовірно насичену експозицію в об’ємному просторі розповідають відвідувачі, захоплюються можливістю побачити роботи художниці мистецтвознавці. З багатьма цими непересічними людьми пощастило познайомитися під час запорізьких Книжкових толок.
“Тут для мене була розкіш спілкування з добрими знайомими (з ким більше, з ким менше) шістдесятниками, більша частина яких вже за межею. Це й спогади від 1968 року, які нахлинули на мене. Роботи Алли Горської розкішні. І сповнені гумору запрошення на святкування 70-річчя Алли Горської та Івана Світличного. Склали докупи цифри – і вийшла кругла дата, але реальність 1964 року виявилася невдовзі жорстокою і невблаганною: Аллі Горській дожити до 70-и не дали, а покаліченому увязненнями І.Світличному доля відпустила трохи більше 71-го року…” – пише письменник та перекладач Тарас Марусик.
На другому поверсі можна також побачити відеоінсталяцію знищеного 60 років тому вітражу «Шевченко. Мати» авторства Алли Горської, Опанаса Заливахи, Галини Севрук, Людмили Семикіної і Галини Зубченко. Цю відеороботу створили Микола Марусик та Олексій Сай.
А ще в залі, присвяченій темі варварського вбивства Алли Горської, представлені списки людей, які прийшли на поминки по Аллі Горській 28 листопада 1971 року. Списки, зрозуміло, від кгб, від убивць.
Письменник Антон Санченко наводить деякі, хай сумні, думки з виставки Алли Горської в Українському домі: “В сучасному світі, і то навіть не цифровому, аналоговому, шістдесятницькому, з чорно-білими фотоплівками й кольоровими слайдами, митця знищити можна, а його твори – ні.
