У Запоріжжі презентовано проєкт «Війна як фабрика націєтворення: 1918 / 1944 / 2025». Тринадцятого лютого в Запорізькому Центрі сучасного мистецтва було оголошено про початок проєкту.
Це спільна робота про досвід долання наслідків Першої та Другої світових воєн та про те, як цей досвід допоможе нам, українцям, у реаліях сучасній війні. Запрошення на презентацію отримали історики, працівники музейних закладів, громадські діячі. Була й можливість долучитися онлайн, тож кількість учасників була більша, ніж присутні офлайн.
Розмову розпочав історик Михайло Мордовський, розмірковуючи, чому саме Запоріжжя представляє цей проєкт. Запорізьке наукове товариство імені Я.Новицького виникло у Запоріжжі завдяки його фундатору професору Анатолію Васильовичу Бойку.
“Ми вшановуємо наших професорів, – сказав Михайло Мордовський. – Та нині каталізатором саме цього формату роботи стали зміни на мапі зокрема Запорізького краю. Треба було завершувати прощання з радянською епохою…”
Завдяки зокрема просвітницькій роботі товариства у Запоріжжі нині є й вулиця Якова Новицького (з 1992 року), й Анатолія Бойка (з 2024 року). До речі, багато учнів Анатолія Васильовича продовжує працювати за набутою спеціальністю історика.
Таким чином, ми бачимо цю тяглість. Зокрема – завдяки проєкту «Яка твоя історія?», який значно збагатив інформаційне наповнення міста. Це алеї візуалізації історичного минулого у Запоріжжі, біля Музею архітектури. Були створені такі алеї в інших містах області, – у Бердянську, Мелітополі….
“Наші банери досі там є, вони там залишаються, як робота саме української історичної науки”, – продовжив Михайло. – Та ми прекрасно знаємо, що історія – це насамперед люди…”
І додав, що усна історична спадщина, яка вийшла у 11-то томах в 2008-2015 роках як «Усна історія Степової України: Запорізький край» буде продовжена й у межах нового проєкту.
Представниця Запорізького міського Департаменту культури Катерина Прокофєва зауважила, що нова ініціатива – дуже важливий проєкт не тільки для Запоріжжя, для країни в цілому. Тому що після війни має відбутися відновлення дуже багатьох, в тім числі й культурних процесів: “Для нас, як для департаменту, важливо зберігати, осмилювати, інтерпретувати спадщину”.
Сергій Білівненко, голова Наукового товариства імені Я.Новицького, розповів про презентований проєкт «Війна як фабрика націєтворення: 1918 / 1944 / 2025» докладніше: “…він був на часі насправді всі 12 років сучасної війни України за свою незалежність. Бо мова про процеси, які відбуваються в містах України. А Запоріжжя наразі – один із найбільших культурних індустріальних центрів. Це місто, яке до окупації частини території України було шостим за розміром, а наразі – п’яте підконтрольне місто України. Тобто ми входимо в топ-5 великих міст. І спідщина, яка у нас є, – унікальна.
Як вона склалась? Як вплинула на формування міста Перша світова війна? Як постало Соцмісто? Як нам переосмислити олександрівську спадщину? Як вплинула на наш спадок Друга Світова війна, нинішня війна?..”
Після обговорень було вирішено, що пошук відповідей на ці питання, структурізація матеріалів спрямовані й до майбутніх поколінь, які мають продовжити цю роботу: “Товариство імені Новицького стало майданчиком для співпраці багатьох різних організацій, представників різних закладів, різних громад, громадських організацій. І ця синергія дасть можливість Запоріжжю представити цю роботу на всеукраїнському масштабі”.
Цю стратегію підтвердив і Михайло Мордовський: “Це великий проєкт про Запоріжжя і Запорізьку область, та ми готуємо його масштабування на всю україну. Він акумулює досвід війн на території України, які мають відбиток на нашому місті, на території нашої області, що, звичайно, вплинуло на людей, які тут жили. Мається на увазі Перша і Друга світові, а також сучасна російсько-українська війна, яка попри те, що у нас у назві зазначено – 2025 рік, триває… Це про досвід, як ми можемо акумулювати свої сили під час війни, після війни, як долати певні кризові моменти. Це про те, як війна виступає певним чинником, який дозволяє створювати щось нове довкола спільної ідеї націєтворення та ідентичності.
Наше суспільсьтво наразі живе під час війни. І зростає молоде покоління, яке ще не жило під час миру… Та війна – попри те, що це біль, втрати і страждання, – також можливість трансформувати та консолідувати суспільство. і стати більш українським. Бо нам жити й творити на цій землі”.
По завершенні проєкту буде створена та презентована документальна та візуальна експозиція.
Михайло Михайлович представив команду проєкту «Війна як фабрика націєтворення: 1918 / 1944 / 2025»: це Сергій Білівненко, Таміла Туйнова, Павло Кравчук…
Проєкт розпочато, вітаємо!
Партнери: це спільний проєкт Запорізького наукового товариства ім. Я. Новицького та департаменту культури і туризму Запорізької міської ради, організований у рамках програми «Спадщина: простір для роботи» за підтримки ГО «Спільнота Мистецького арсеналу». Програма розвитку спроможності та мережування для локальних дієвців культури «Спадщина: простір для роботи» підтримана Програмою «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.
Голоси людей з території Запорізької області, які нині під російською окупацією, озвучила депутатка Запорізької обласної ради Ірина Півень. Вона зазначила, що наразі у Запоріжжі перебувають приблизно 12 тисяч переселенців з Бердянського району (загалом у місті майже 200 тисяч ВПО). Важливим, після створення хабів, вона вважає та, що діти та молодь навчаються: “Бо там, де є освітниій процес, там триває життя”.
“Та важливо розуміти, – продовжила вона, – що кожного дня ми живемо нову сторінку своєї історії. Тому ми віримо в деокупацію, чекаємо та розуміємо, як багато буде роботи, бо населення, яке залишилося там, піддається величезному впливу жорстокої російської пропагнанди… Тож, це робота на формування української нації”.
Михайло Мордовскький зауважив, що планується в межах роботи проєкту записати низку інтерв’ю з людьми, які виїхали з окупованих територій, з небезпечних місць, – та у яких в серці Україна. Запросив присутніх до співпраці.
”«Фабрика націєтворення» – це історико-культурна лабораторія, у якій ми працюватимемо над нарощенням ціннісної опори українського суспільства на осі культури пам’яті та інституту поваги до досвіду війни. Робота з минулим наша професійна діяльність, але коли рокові історичні події відбуваються тут і зараз, усім нам як суспільству необхідно витримувати тиск сьогодення та усвідомлювати, що кожен і кожна з нас є співтворцями/чинями історії” – декларують організатори.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
Новини про хід проєкту можна бачити на сторінках ЗНТН ім.Новицького в Фейсбуці та Інстаграмі
