Декілька днів тому ми волонтери гуманітарного центру “Завжди разом” написали пост – ні, не відчаю, надії.
Нам не вистачало іграшок у нашому гуманітарному центрі. Повірите, як би не було важко розуміти людей, вимушено переміщених до нашого міста, що втратили вдома, у запорізьких містах та селах все чи майже все… Найсумніше було говорити діткам: іграшки скінчилися… І щедрий внесок наших благодійників з-за кордону, і тіграшки та книжки, які волонтери несли із власних домівок…
Ми натякнули у соцмережі, написали на сайті “МИГу”, мабуть, у небо подивились…
І тут на нас наче з неба посипались іграшки!
Нам їх везли, несли. Родини, діточки яких перебувають за кордоном – і трохт виросли вже для деяких забавок. Волонтери. Люди, які відгукнулись із соцмереж та матеріалізувались разом із торбинками та навіть мішками іграшок
Ми не встигаємо розкласти!
Ми чекаємо на дітей.
Трошки пограємо та роздамо)
Тобто головне: треба чогось дуже-дуже забажати.
Ми знаємо, чого всі бажаємо найбільше.
І буде нам перемога.
Треба об’єднатись та зробити все, що можемо, разом.
Інеса АТАМАНЧУК, фото автора