На виставці представлені картини про рідну землю, які захисник України почав створювати з початку війни
У Центрі сучасного мистецтва Запоріжжя у похмурий дощовий день 18 вересня за підтримки Мистецького центру ветеранів відкрили виставку яскравих картин українського військового, письменника, художника, режисера та сценариста Валерія Пузіка “Земля”.
25 живописних робіт, представлених на виставці, – з серії “Південний пейзаж”, яку художник почав створювати ще навесні пекельного 2022 року.
Раніше вони писались на кришках ящиків від боєприпасів, а нині побачили світ на полотні.
Частина робіт цієї експозиції написана 2024-го року саме в Запорізькій області, коли митець брав участь у бойових діях на фронті.
– Хотілося звісно, щоб всі роботи “Землі” були того періоду, але вони роз’їхалися світом, деякі з них досі беруть участь в інших виставкових проєктах. Наприклад, у виставці “Південний пейзаж” в Останній барикаді у Києві, – зазначає художник.
Усі картини – життєствердні, “соковиті” та дуже теплі, це шалений мікс живопису, графіки та вуличного мистецтва.
Втім краще їх побачити наживо, і ніби “телепортуватися” на берег моря, у степ, вдихнути ті підзабуті аромати та мріяти, що наша випалена полум’ям війни земля звільнилася від болотної орди…
Чому виставка носить назву «Земля»?
Бо це ґрунт, на якому стоїмо; простір, у якому народжуємося і до якого повертаємось; символ праці, боротьби, пам’яті й приналежності.
А у південному контексті, де степ зустрічається з морем, земля набуває особливого значення: це лінія горизонту, що тримає погляд; це простір, відкритий вітрам і війнам; це матерія, з якої твориться ідентичність…
Картини Валерія Пузіка у Центрі сучасного мистецтва Запоріжжя – відео
Хто такий Валерій Пузік?
Валерій Пузік, який народився в селі на Хмельниччині, до 24 лютого 2022 року мешкав в Одесі звичайним життям: працював сценаристом, у вільний час грався з сином, писав дитяче фентезі та вірші.
– В планах було кілька кінопроєктів, писали сценарії, обговорювали ідеї, готувалися до пітчингів Держкіно. Сім‘я, література та кіно – рік мав бути таким, – розповідав він в інтерв’ю “УП. Життя”.
У день повномасштабного нападу росії стало зрозуміло, що найближчим часом його плани не здійсняться….
Через декілька днів чоловік відправив дружину та сина в евакуацію, а сам пішов у військкомат, де сказав, що з 2015 року служив у Добровольчому Українському корпусі “Правого сектору” на сході України й “уміє працювати з мінометами”.
Так потрапив на фронт.
Спочатку художник малював ластівок. Говорить, що вони – символ їхньої батареї, бо на шевронах бійців зображений саме цей птах.
– Ластівка, як відомо, є одним з народних символів України. Вісник щастя, надії, відродження, весни, сходу, домашнього тепла і ще багато чого. Тож я малював лише її, – розповідає Валерій.
А на виїздах малював пейзажі та будяки.
Спав по чотири години на добу – увесь вільний час йшов на творчість,
“У казармі збирається багато людей. Живопис став для мене можливістю побути самому, навіть коли навколо тебе знаходяться десятки людей”, – зазначає митець.
У 2024 році Валерій Пузік увійшов до рейтингу «УП-100. Лідери України» в категорії «Культура».
Він – автор книг «З любов’ю – тато», «Бездомні пси», «Моноліт», «Я бачив його живим, мертвим і знову живим», «Шахта. Ранкове зведення», співавтор книги «Наші Котики. Бліндаж».
Виставка Валерія Пузіка буде працювати до 1 жовтня у просторі Центру сучасного мистецтва (пр. Соборний 151).
Вхід – вільний
Фото та відео – авторки; воєнні фото художника – з відкритих джерел