Веселку можна побачити не лише на небесах, а й на землі. І це вам підтвердить будь-який мешканець Запоріжжя, який нескінченно закоханий у своє місто і всіляко його прикрашає – ірисами, наприклад, – неймовірно-урочистими, я б сказав, квітами, створеними… веселкою.
Крім жартів: ірис у перекладі з грецької (ἶρῐς) – це і є веселка.
З якоїсь причини, тепер уже ніхто не згадає, за якою конкретно, одного разу семикольорова дуга бога Ра не розвіялася в повітрі, як це зазвичай з нею відбувається, а розсипалася по м’якій зеленій траві, перетворившись на квіти, що сяють внутрішнім світлом. Так і з’явилися на землі іриси,
дуже сором’язливі квіти. У зв’язку з чим зазирнути їм у душу – всередину квітки, тобто, не завжди вдається: іриси норовлять від стороннього погляду закритися своїми величезними пелюстками – як Гюльчатай із давнього фільму про «біле сонце пустелі». Між іншим, роль «товариша Сухова» у ньому зіграв кіноактор Анатолій Кузнєцов, котрий дуже любив запорізький край, де навесні серед м’якої зеленої трави можна побачити веселку.
Причому, якщо дуже пощастить, вона виявиться… білого кольору. Така, як мені зустрілася майже у самому центрі Запоріжжя.
Володимир ШАК
