Перший сольний концерт Артура Остапчука «Роберт, Клара та Йоганнес» у нашому місті зібрав повнісіньку камерну залу Запорізької обласної філармонії.
Зачаровані виступами молодого соліста у програмах концертів філармонії, шанувальники фортепіанної музики чекали, коли знайдеться вільний час у нашого музиканта, популярність якого росте з кожним роком його творчої біографії.
Про це зокрема й сказала, вітаючи Артура, керівник Запорізької обласної філармонії, заслужений працівник культури України Ірина Конарева: “Запам’ятайте цей день. Ми присутні на події народженні зірки…”
Молодий віртуоз Артур Остапчук – випускник Запорізького фахового музичного коледжу ім. П.І. Майбороди, тож у залі були присутні причетні до його навчання у нашому місті люди – педагоги, друзі, рідні… Всі вони після концерту підійшли до сцени, щоб привітати Артура, подякувати за враження… Та кожен у залі цього вечора, 18 вересня, повертався після концерту, сповнений емоцій.
Артур має попри молодість великий концертний досвід. Виступав з сольною програмою та як соліст з оркестром у Маріупольській камерній філармонії, грав із Маріупольським камерним оркестром «Ренесанс», дарував своє мистецтво разом з академічним симфонічним оркестром Запорізької, Дніпропетровської, Львівської Національної філармонії. Зараз є артистом Запорізької обласної філармонії.
Особисто мене очікування концерту «Роберт, Клара та Йоганнес» надихнуло на пошук історичної основи цієї програми. Стосунки Роберта Шумана та його коханої дружини Клари Вік, талановитої піаністки, яка повернула на сцену твори Баха, були обважені непорозумінням з рідними Клари, хворобами Роберта… Йоганес Брамс, друг Роберта, як міг, підтримував Клару по смерті чоловіка… Досліджень багато наведено в мережі – це й мистецтвознавчі, й кінематографічні, й фахові психологічні матеріали. Кінострічок знято декілька, в одному з фільмів роль коханої жінки Роберта Шумана Клари зіграла Настасья Кінскі…
Не випадково на сцені камерної зали була помітна деяка кінематографічність: на роялі – декілька фото, зокрема Клари Вік та свічки, поруч – концертний фрак та буси з перлів, що створювали настрій концертного життя XIX сторіччя.
Представляючи кожен твір, про історію створенння, про тогочасні емоції митців розповідала ведуча Юлія Дар’їна – навіть рядки з листування та спогадів прозвучали зі сцени.
Тож музична палітра була наповнена історією.
У програмі прозвучали «Дві рапсодії» Йоганнеса Брамса, що стали своєрідним зануренням в обставини життя XIX сторіччя, як суспільні, так і особисті.
Щемом відізвалися «Варіації на тему Шумана» Клари Вік – взявши одну з проникливих мелодій, створених чоловіком, жінка зробила низку музичних перлів, які один за одним наче виблискували під вправними пальцями Артура.
Прозвучав знаменитий «Карнавал» Роберта Шумана. Цей фортепіанний цикл, написаний у 1834–1835 роках, має підзаголовок французькою – Scènes mignonnes sur quatre notes, тобто «Маленькі сцени на чотири ноти». Складається з коротких п’єс, що зображають постаті учасників карнавалу…
Як здається, це карнавал життя, де кожен грає свою роль, і навіть трагічні постаті доводять, що життя варте боротьби.
Люди слухали часто заплющивши очі, ніби впускаючи в своє серце краплини та водоспади почуттів, відчуваючи, яке чудо музичного порозуміння відбувається поруч, на сцені…
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки та Ірини ЦЕНОВОЇ
