Кожного разу, приходячи до Запорізького обласного художнього музею, чула від постійних відувідувачів, як гарно вони провели тут час на “Творчих вихідних”. Бо по суботах та неділях у музеї відбуваються майстер-класи з різноманітних видів мистецтва: акварелі, витинанок, творення ляльок-мотанок, різдвяних янголів тощо. А директорка пані Інга Янкович не втомлюється запрошувати: приходьте до нашого затишного куточку, творчість напевне звільнить мозок від важких думок.
І от настав і мій час. Зранку помахала трохи віником, бо ж завтра Святвечір, поперекладала речі з місця на місце, та “хатня розминка” чогось не допомогла: настрій кепський, коліна ниють, поперек тягне… Аж бачу на Фейсбуці, що сьогодні о 12.00 у музеї майстер-клас з акварелі, де пропонується створити “Зимовий пейзаж”. Трошки повагалася, бо не торкалася акварельних фарб з дитинства… Та й біс із ним, не скніти ж удома, – спробую!
У музейній кімнаті нас зібралося близько десяти бажаючих. Не всі були без досвіду, та про це я дізналася пізніше))).
Папір, пензлики, олівці, водичка…
Пані Інга не дуже затримувалася на теорії. Зауважила лише: потрібно відчути, як спілкуються у кольорах земля і небо. Зазвичай небо світле, земля темніша. Взимку (коли природа не знущається))), усе навпаки: земна поверхня вкрита снігом…
Та з чого почати? Звісно, з лінії горизонту). Вона навпроти очей художника. Ось і відділили тонким олівцем ефір від тверді. Тепер позначимо пагорби, між якими притулилася хатинка. Так вийшло у мене). А в декого з моїх колег замість хатинки постала церква, в інших у високі гори вросли середньовічні замки…
Ну, а тепер за фарби!
Синє, бузкове, фіолетово-коричневе небо… Кольори напливають один на одного, змішуються у неповторні відтінки. Торкання рожевим, лавандовим, ледь блакитним виокремили кучугури, темні лінії чітко окреслили обриси краєвиду (“Не бійтеся лінії!” – закликала малювальниць пані Інга), а у їхньому перетині причаїлися тіні…
Фарби трошки підсохли, і ось з’явилися на вершечках пагорбів темно-зелені сосенки чи голі дерева. Теракотова хатка засвітилася привітними вогниками віконець. Залишилося за допомогою пані Інги поглибити малюнок, “промити” місяць й оздобити небо зорями.
…Зрозуміло: те, що в мене вийшло, мистецьким твором ніяк не назвеш). Але задоволення від процесу отримала величезне. І надихнулася прикладом дівчат, які не вперше відвідують майстер-класи з акварелі. У них вийшло набагато краще і цікавіше).
Йдучи додому сірими вулицями, почала помічати: як примхливо вигинаються голі віти дерев, які яскраві жовті, коричневі, гірчичні плями кори на стовбурах, і скільки соковитих зелених відтінків має мох на камінні!..
Залишається додати, що зараз у музеї демонструється чудова виставка “Автограф емальєра” знаного майстра Степана Марчука. Тож за 50 гривень (25 гривень вхід до музею і 25 – майстер-клас) можна отримати подвійне задоволення).
Величезна дяка нашим захисникам, що дають можливість музеологам працювати і влаштовувати для запоріжців часини перепочинку і натхнення.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки