Шанс бути людяним та врятувати життя тваринки

Побувавши два тижні тому у ветеринарній клініці «Добродій», де крім домашніх котів та собак лікують безпритульних тварин, тепер заглядаю на сторінку притулку «Шанс» у Facebook. По-перше, шукаю тваринок, яких побачила у «Добродії» – прооперованих та пролікованих на реабілітації. Чи знайшлася їм родина?

Тваринами-безхатченками опікується тимчасовий притулок-перетримка «Шанс». А клініки «Добродій» на лівому березі Запоріжжя та BEST на правому за можливості надають медичну допомогу. Та треба ж не лише врятувати тваринку, а знайти для песика чи кицьки дім…

Цим займаються волонтери «Шансу» та численні підписники сторінок притулку у соцмережах. Допомагають благодійники, які передають пелюшки, корм, ліки.

Становище тваринок віддзеркалює людське життя та людські характери.

Коли у березні 2022-го налякані люди штурмували на вокзалі «Запоріжжя I» евакуаційні потяги, вони тягли з собою песиків та котів. Та місце знайшлося не всім. Декілька тваринок вешталися неподалік базару та вокзалу, поступово втрачаючи охайний вигляд …і життя. А хтось у той самий час підбирав нещасних хвостатих та намагався прилаштувати – хоча б у притулок.

Та є люди, що везуть своїх на собі із небезпечного рідного міста, з-під обстрілів. Бачила родину, що не розлучаються із котиком – це гуляйпільці Стеценки. Знаю жінку з Пологівського району, яка всюди ходить із собачкою на возику, бо та перенесла інсульт від жаху і втратила здатність ходити.

«Шанс» опікується песиками та котами й з передової. Військові жаліють тваринок, цінують їхню відданість та тепло, не кидають напризволяще, везуть у відпустки, лікують. Потім хтось забирає назад, на фронт, а хтось передає своїм родинам.

– Робота «Шансу» – це абсолютне волонтерство, – каже одна з координаторок притулку, Галина Грищенко. – Ми вдячні, що лікарі приймають наших тваринок. У нас взаємна довіра у всіх сенсах, включаючи професійний, і матеріальний аспект, із клініками «Добродій» та BEST.

Дівчинка у ковпачку перенела хірургічну операцію добре, буде ходити

Цей песик ще слабий після пережитого

А ця красуня гавкала, поки її не відпустили познайомитися

Тут добре лікують та доглядають тварин. Тільки майже загоєні рани можуть нині показати, з яким болем допомогли впоратись лікарі собаці чи коту.

Питаю у хірурга «Добродія» Аркадія Миколайовича Черкашина, чи розуміють його волохаті пацієнти, що він їм допомагає?

– Ні, не завжди, – терпляче пояснює лікар. – Бо ж болить. Нині дуже багато собак з передка, з нульовки, контужених…

– Чи поновлюється психіка тварин?

– Ну… – замислюється лікар. – На 99 відсотків. Люди реабілітуються, на жаль, важче.

Волонтери «Шансу» не тільки можуть зорієнтувати, де та яку можна отримати ветеринарну допомогу.

Чорний котик мав майже зчесану дупку, оголені м’язи… Реабілітація та піклування роблять дива

А цього песика приїдуть забирати хлопці з передової

Зі сторінки «Шансу»: “Манюня з Малої Токмачки, вивезена нами з-під обстрілів. У крихітки вибите око, а також останні дні ми боролися з ентеритом. Виснажена дитинка нарешті впоралася, лікарям спасибі за рятування”. – Кожній тварині ми хочемо знайти родину,

– говорить Галина. – Це головна мета. Бо переважна більшість тварин, про яких йде мова на сторінці «Шансу» – це безпритульні тварини, що живуть просто неба, знайдені на вулиці, у підвалах… Тож після лікування ми шукаємо або перетримку, або родину.

Галина так і потрапила до «Шансу», бо сама колись підібрала собачку.

– Спочатку думала, – «потєряшка». Шукала старих хазяїв, бо думала, що її загубили. Потім зрозуміла, що щеня викинули.

Мені дали контакти групи «Шанс» у соцмережі.

І, зрозуміло, що нікуди я цю собачку не віддала, вона була першою.

Тепер Галина має тепле домашнє товариство: три собаки та чотири кота.

– А у пана Аркадія?

– І коти, і собаки. Коли одного береш, вже не можеш зупинитися.

– А чим відрізняється хвостатий пацієнт від людини?

– Безумовною вдячністю, – впевнено кажуть лікарі.

І ми сміємося з нашої людської самокритичності.

Не один раз з корисними дарунками для хвостатих пацієнтів приїздили до клініки волонтери БФ «Меморі86».

До речі, і на ресепшені у клініці «Добродій» – дуже добра та привітна жінка Тетяна. І кота, що прикрашає робоче місце, вона створила власними руками. З любов’ю