43-річний енергодарець Дмитро (позивний «Таєць») до повномасштабного вторгнення працював в електроцеху на Запорізькій АЕС.
Від самого початку бойових дій, у лютому 2022 року, прийшов до міського штабу разом з іншими небайдужими чоловіками аби допомогти в організації патрулювання міста. На той час питання безпеки у місті стояло вкрай гостро. Необхідно було забезпечити патрулювання вулиць, чергування на блокпостах та стратегічних об’єктах. Комендантом, який керував обороною міста та координував роботу самоорганізованих формувань, був досвідчений військовий. Разом з міською владою було налагоджено оперативну роботу з охорони правопорядку: організовані блокпости, залучено патріотично налаштованих чоловіків, які мали бойовий досвід. Таким був і Дмитро, який колись служив у спецназі та мав навички в сфері антитерористичної діяльності навколо АЕС. Він одразу долучився до самооборони міста, був одним з найактивніших її учасників, виконував складні та небезпечні завдання.
«Під час патрулювань ми відстежували диверсійно-розвідувальні групи. Вночі ловили «ДРГешників», зокрема, колишніх «поліціянтів», які перейшли на бік ворога. В тому числі і правоохоронців високого рангу, які були стукачами-колаборантами. Вже тоді ми знаходили в їхніх телефонах російські номери», — розповідає Дмитро.
Серед іншого, групи самооборони координували роботу чергових на блокпостах, забезпечували безпечний підвоз продуктів та гуманітарної допомоги для енергодарців, здійснювали спостереження на багатоповерхівках, відстежували переміщення ворога, безпосередньо займались обороною міста.
3 березня, коли окупанти зайшли в місто, Дмитро разом з іншими лишався на блокпосту чинити опір. Колона російських танків розстріляла загороду, яку зробили на в’їзді до міста. Оборонці до пізньої ночі робили все можливе аби стримати ворога, намагались відбиватись стрілецькою зброєю, тримали оборону на залізничному переїзді. Окупанти обстрілювали енергодарців з різного виду озброєння, в тому числі танкового, били трасувальними снарядами.
«Ми не могли їх більше стримувати і по команді керівника відступили до центрального ринку. Згуртувались та деякий час лишались там. Але орки не стали заходити в місто, а одразу пішли на станцію всією колоною. Там бійці Нацгвардії продовжили з ними воювати. Нам була дана команда розійтись по домам і чекати подальших вказівок. Я декілька разів приходив до мерії, коли там ще не було орків. Згодом спостерігав, як вони заходили до міста. Але так як у нас не було зброї, команди воювати далі не поступало, ми всі «залягли на дно»».
Згодом чимало з тих, хто обороняли Енергодар в перші дні окупації, стали «партизанити»: спостерігали за пересуваннями окупантів, місцями їх дислокації, передавали цю інформацію безпосередньо правоохоронним органам України. Дмитро продовжував працювати на ЗАЕС, адже станція потребувала фахового обслуговування. Вів непримітний спосіб життя, ні з ким не спілкувався окрім рідних.
На початку червня 2022 року чоловіку поступила інформація від українських спецслужб, що окупанти планують найближчим часом прийти за ним. Усвідомлюючи всі ризики, Дмитро не вагався: виїхав на велосипеді через прилеглі села, де ще не було блокпостів. На щастя, вдалося уникнути перевірок на КПП. У подальшому знайомі допомогли вивезти родину.
Виїхавши на підконтрольну Україні територію, Дмитро разом ще з двома енергодарцями одразу подав заявку комбату 113-ї бригади 110-го батальйону ТРО. Після проходження перевірки СБУ, у серпні 2022 року, хлопців відправили на навчання. Після цього Дмитра було призначено командиром відділення взводу, побратими також несли службу у 113-му батальйоні. У подальшому Таєць став головним сержантом взводу. Ніс службу на складних ділянках фронту, був на Запорізькому напрямку, в районі селищ Приютне та Темирівки.
Під час контрнаступу Збройних Сил України у 2023 році наші військові зробили значний прорив і частково посунули ворога з окупованих територій. Однак ціною цієї наступальної операції стали великі втрати в лавах наших Захисників. У важких боях Дмитро втратив багато побратимів, в тому числі своїх друзів з Енергодара – Платона Шпака та Костянтина Лаврика. Поранених і загиблих доводилось виносити на собі, двоє воїнів загинули прямо в окопі, куди залетіла ворожа міна.
Сам Дмитро тоді отримав важке поранення – в нього влучив скинутий з дрону снаряд. Евакуаційний транспорт, який вивозив поранених, також зазнав сильних обстрілів. Вибратися з поля бою вдалося дивом: евакуаційний шлях проходив через дамбу, яку в той момент росіяни розносили артилерію.
Пораненого Дмитра транспортували до Запорізької обласної лікарні. Вийняли осколки з руки, однак в спині ще лишилися. Чоловік отримав контузію, частково втратив слух. Місяць проходив лікування, після чого спробував повернутися на службу до батальйону, на інше місце дислокації. Однак за станом здоров’я згодом прийняв рішення відпочити від військової служби.
«Якщо все буде добре, сподіваюсь, що зможу у подальшому передати свій бойовий досвід іншим, вмотивувати когось, можливо в якості інструктора. Адже безпосередньо брав участь у штурмах, тривалий час був піхотинцем в окопах».
Зараз Таєць — ветеран війни, учасник бойових дій. Продовжує лікуватися, готується до операції з видалення осколків. Паралельно займається волонтерською роботою, допомагає нашим воїнам.
«Ті хлопці, які залишаються на фронті і боронять Україну, — це наші справжні Герої. Про них, як і про тих, кого вже немає з нами, можна розповідати дуже довго, адже у кожного з них – своя історія та свій бойовий шлях».
Як і тисячі наших земляків Дмитро чекає на скоріше звільнення Енергодара та повернення додому. Віримо, що завдяки героїзму та мужності наших Захисників це обов’язково станеться!
