Виставка «Протагоністи» в київському Українському Домі, як це не дивовижно, нагадує Запоріжжя.
![](https://mig.com.ua/wp-content/uploads/2024/05/3fc6fab0-62c8-4edf-8f5d-274caa574007.jpg)
![](https://mig.com.ua/wp-content/uploads/2024/05/7fd9b5bd-384c-4a82-93d3-fa0749effe83.jpg)
![](https://mig.com.ua/wp-content/uploads/2024/05/18e91b18-a2f5-487e-82a6-f32bc3c91659.jpg)
![](https://mig.com.ua/wp-content/uploads/2024/05/74fc5136-37e7-470c-853c-eaf45c5c373e.jpg)
По-перше, художники, які нині стали метрами сучасного мистецтва, ще років 20 тому курсували через Запоріжжя – до резиденції «Бірючий», в Крим, на Jazze Коктебель принаймні. А іноді ми мали можливість до цих майстрів придивитися – дякувати Юрію Баранніку за його просвітництво у галереї «Бараннік», що живе тепер у нашій пам’яті. Бо там траплялись неймовірні виставки, і прізвища Сільваші, Ройтбурд, Мамсіков та Гнилицький пов’язані тепер із реальними формами та кольорами.
Дяка й Геннадію Козубу, організатору та комісару «Бірючего», за виставковий процес сучасного мистецтва, який триває й досі.
Дяка Інзі Естеркіній, чиї натхненні тексти в газеті «МИГ» по выходным» й освітлювали мистецькі процеси та надавали голос митцям.
![](https://mig.com.ua/wp-content/uploads/2024/05/444470543_3179632242167089_4300467481388096940_n.jpg)
![](https://mig.com.ua/wp-content/uploads/2024/05/cabc236d-0fb7-48fa-a1de-44d23879aaa6.jpg)
![](https://mig.com.ua/wp-content/uploads/2024/05/d69ff172-c3c3-4895-bdfe-c55d05970027.jpg)
![](https://mig.com.ua/wp-content/uploads/2024/05/f012e080-8f3f-42da-91fe-6294ab209bce.jpg)
![](https://mig.com.ua/wp-content/uploads/2024/05/fa1ae983-c556-45e5-8366-ab389fbcfda7.jpg)
Український Дім, який не став храмом радянського вождя, хоча вигляд та пропорції культової споруди має, – дуже пасує для демонстрації принад сучасного мистецтва.
“Український Дім незалежно від обставин і контексту (локація, політична і воєнна ситуація, команда, амбіції, можливості, економіка і інше), впевнено став потужним, може навіть головним центром тяжіння і репрезентації української історії і культури”, – вважає галерист Євген Карась.
І Запоріжжя є частиною цього процесу, невідокремлюваною.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки