У будинок 85-річної мешканки села Кам’янське Степногірської ОТГ Ніни Микитівни влучив російський снаряд.
В одну мить жінка втратила все – оселю, майно та документи, але найболючіша втрата – рідний брат, який загинув під завалами будинку.
Село Кам’янське вже майже вщент знищене російськими окупантами. Та все ж у ньому ще залишаються жителі, здебільшого це люди похилого віку, маломобільні й ті, хто ще вірить у те, що «мій дім – моя фортеця».
Однак ворог безжальний, нещадно гатить по людських домівках.
…3 листопада росіяни вкотре обстріляли Кам’янське.
Того дня Ніна Микитівна разом із братом перебувала вдома.
Артилерійський снаряд влучив у будинок, зайнялася пожежа.
Родич Ніни Микитівни загинув під завалами.
Сама ж бабуся дивом уціліла, але отримала контузію.
Військові доправили жінку до обласної лікарні на обстеження.
Наступного дня вона поїхала назад, бо переймалася за долю брата.
Дісталась до Степногірська маршруткою, а далі – сіра зона, транспорт туди не йде.
Тож подальший шлях старенька мала долати пішки.
На щастя, небайдужі степногірці вмовили бабусю залишитися на ночівлю в пункті незламності, а про саму ситуацію розповіли поліцейським евакуаційної групи.
Вже наступного ранку жінку привезли до обласного центру та поселили в пансіонаті для літніх людей.
Поліцейська Наталія, яка вивозила Ніну Микитівну, розповідає: «Бабуся перебувала в жахливому стані – змучена, налякана, словом, суцільні шок та безпорадність. Руки в сажі… На її очах загинула рідна людина, тож на скільки вистачило сил вона намагалася відкопати тіло брата з-під завалів будинку. Не змогла. Хотіла повернутися назад, проте наразі це дуже небезпечно, її село обстрілюється по декілька разів на добу. Так ризикувати ми не могли, тому вмовили виїхати до Запоріжжя».
Поліцейські офіцери Степногірської ОТГ евакуювали жінку до Запоріжжя, допомогли відновити документи, забезпечили необхідними речами та теплим одягом.
