Наше суспільство, травмоване війною, перебуває наче у спазмі. Щире спілкування та взаємна підтримка відновлюють рух живильного тепла. Творче життя прифронтового міста, про різні прояви якого розповідає наша газета, не дає занепасти духом. Це як відновлення кровообігу у занімілому від біди тілі. І дорослі, й діти – усі ми відчуваємо постійне нервове напруження та через те – втому. Тривають третій рік поруч із Запоріжжям активні військові дії, бомбардування, артилерійські обстріли, дорослих непокоїть безробіття, погіршення соціальних умов…
Та найбільше – тривога: як зберегти життя, здоров’я та емоційний стан дітей. Тож, життєво необхідні психосоціальні та інших програми та проєкти для людей, що залишаються жити у місті.
Тому такою доцільною та важливою є робота, яку веде благодійний фонд «Златоград» [президент Наталя Філатова], обласна бібліотека «Юний читач» [директорка Лариса Данилова]. Об’єднують та надихають дітей фотостудія Black Lion, якою керує Владислав Івахнін, та програми арттерапевтичних занять Наталії Гвоздик та Софії Чередніченко. Ця робота ведеться під патронатом та за підтримки англійської благодійної організації The BEARR Trust [London] та за особистої уваги пані Меган Бік.
Ця опіка триває практично з початку воєнних дій на території України, та значно посилилась через об’єктивні загрози повномасштабного вторгнення. Творчі зустрічі у бібліотеці відбуваються постійно, за необхідності в укритті. Заняття з арттерапії – щочетверга. Щотижневі й різноманітні художні заняття. Фотостудія не обмежується тільки професійною роботою: діти разом із батьками за сприятливої погоди мають й прогулянки, й спортивні вправи.
Цього літа завдячуючи партнерам – БФ «Златоград» та англійській благодійній організації The BEARR Trust була придбана установка для пісочної анімації, а також зручні та яскраві крісла-мішки для простору психологічного розвантаження та проведення занять з арттерапії. В них можна і працювати, і релаксувати. Ці чудові крісла-мішки додають комфорту і затишку нашій бібліотеці.
Саме тут, в одному із затишних залів дитячої бібліотеки ми зустрілися із Ларисою Даниловою та її колегами. Тут поруч облаштований ігровий куточок, комфортне місце відпочинку для батьків, і крісла-мішки, які створюють зручне й комфортне місце для роботи.
Наталія Гвоздик, сертифікована арттерапевтка, вважає, що її напрямок роботи – найбільш делікатна психологічна допомога. Програма цьогорічних занять підтверджує її тезу: це самопізнання через вправу «Долоня», формування позитивного «Я» на заняттях «Мій настрій», «Дерево самопрезентації», вільна творчість під час невимушених уроків «Малюємо настрій. Каракулі», «Магія крейди А ще це «Парасолька», «Мавпочка», «Казка» та інші – і кожна вправа має практичну, художню та бережливу психологічну складову.
Разом із Наталією працює волонтерка Ольга Чорненька-Кармазь. Її щире спілкування розкриває дитячі таланти та підтримує настрій занять.
«Уроки різноколірного чарівництва» проводить у бібліотеці художниця Ніна Муленко. Це суто образотворча робота: малювання в різних техніках, аплікація, створення мотанок та мистецької іграшки.
Творчі заняття з підлітками – за підтримки благодійників – проводить й Софія Чередниченко. Маючи сертифікат арттерапевтки, вона відповідально організовує роботу студійців. Головне, на її думку, ще з першого уроку познайомити, згуртувати дітей. Має для цього перевірену методику, організовуючи творчий процес по колу. Кожен наступний учасник процесу додає щось своє у спільну роботу.
“Програму курсу з 10-12-ти занять планую за інтересами дітей, які намагаюся дізнатися ще при формуванні групи. Враховую, що саме цим дітям цікаво, та створюю заняття, творчо переробляючи напрацьовані методики. Наприклад, уроки малювання у техніці акватипії доповнила ідеями з використанням целофанових рукавичок, а також воску як елементів творчої роботи. Діти захопилися, роботи вийшли особливо вдалими. До речі, моменти власне терапії використовую дуже обережно, діти й не здогадуються, як ця методика працює. Але вона працює! Бо отримавши курс занять, відчувши гармонізацію свого стану, багато дітей повертаються знову, і я рада їх бачити та продовжувати співпрацю”, – розповідає Софія.
Владислав Івахнін об’єднав довкола себе не тільки дітей, захоплених фотосправою, а й родини своїх студійців. На виставці фотографій, яка триває нині [відбулися вже десятки експозицій] – роботи дітей та дорослих.
“Дякуємо нашим добрим друзям за розуміння важливості соціально-психологічної реабілітації дітей, що постраждали від війни, – говорить директорка бібліотеки Лариса Данилова. – Ще у 2014 році ми згуртувалися довкола цієї роботи. Тоді допомогу надала благодійна організація Save the Children. Вони запропонували тренінги, дві співробітниці бібліотеки отримали новий для себе досвід і стали сертифікованими арттерапевтками. Тож, арттерапевтичні заходи тривають бібліотеці «Юний читач» з початку російсько-української війни, вже десять років. А з повномасштабного вторгнення нам запропонували допомогу БО «Сантіс» та БО «Златоград». І нам стало значно легше.
Бо ми хотіли мати в бібліотеці не просто місце для занять наших гуртків, ми хотіли організувати простір, куди б діти та молодь могли приходити за спілкуванням та психологічно розвантажитися.
Тому що… війна наклала страшний відбиток на наше життя, наклав свої обмеження ковід, діти вчаться дистанційно – і практично не спілкуються… Ми хотіли це виправити, скомпенсувати. І – дякуючи благодійникам «Сантіс», «Златоград», The Bearr Trust – ми це створили, підтримуємо та пишаємося.
Я вважаю, що такі простори для реабілітації мають бути в бібліотеках. Бо бібліотека може надати ці послуги фахово: через книгу, через зустрічі з письменниками, творчими людьми, робота гуртків і студій.
Відповідально та дієво працює арттерапія Наталії Гвоздик та Ольгиа Чорненької-Кармазь. Гуртує дітей фотостудія Влада Івахніна, студії Софії Чередніченко, та Ніни Муленко.
У нас є англомовна студія для малят – приходять маленькі дітки, п’яти-шести років, вивчати англійську.
Та головне, чому ми всі дуже радіємо: діти гуртуються. Тут сформувалася велика дитяча спільнота. Познайомившись на заняттях, у гуртках в бібліотеці, у гуртках, діти стають друзями і підтримують стосунки.
Разом святкують дні народження. І батьки, і ми радіємо цим дружнім стосункам, і тому, що нашим дітям, попри все, цікаво жити. Вони розкуті, вони творчі, фантазійні. Діти не діляться на вікові категорії. У них нема такого: ти маленький, я дорослий. Вони всі разом. Це їхнє дружнє коло”.
Питаю Влада щодо роботи фотостудії: “Як обрати, що краще – смартфон чи фотоапарат? Як опанувати дітям технічні можливості, особливості цієї справи?”
Влад сміється: “Як я навчаю? Дуже просто. Починаю робити, вони приєднуються. Моя основна задача – пояснити простими словами складні речі. Я підкажу технічні параметри, можливості… А от власне бачення кадру діти мають просто неймовірне! Ми на все знімаємо! І багато спілкуємося в процесі роботи. Різноманітні творчі ідеї – як організувати, наприклад, простір зйомки – реалізуємо разом. А як тільки маємо час, йдемо на спортмайданчик, на екскурсію, просто на прогулянку – за враженнями! Дякую батькам, і вони приєднуються. І до спілкування, і до спільних прогулянок, і до власне фотосправи. Бо, як бачите, виставки бувають спільні. І дні народження вони святкують разом, у студії, з вигадливими творчими дарунками”.
З ним погоджується Лариса Данилова: “Батьки приходять на заняття, на наші заходи – іноді просто для того, щоб створити настрій, і, наприклад, пригостити усіх дітей смаколиками. Траплялись у нас і такі сентиментальні моменти. І ми всіх дітей бачимо, знаємо імена, вони зростають поруч з нами. Війна могла їх озлобити, зчерствіти, а вони… добрі та щирі, і дружньо єдині у своєму колі. Ми ж розуміємо, що не можемо, не маємо права опускати руки. Маємо працювати, оберігати, шукати можливості підтримки емоційного стану, творчості наших дітей. Тримати їх за руки, бути з ними поруч”.
Інеса АТАМАНЧУК, фото надані учасниками подій
