Скільки разів сердишся на цю травичку, витягуючи з одягу та навіть взуття – гострі, як списи, насіннинки. Приносиш додому зазвичай з Хортиці.
Російською рослинка називається називається «костёр полевой», а назву українською, довелося пошукати.
Сто́колос польови́й, бромус польовий, стоколоса полева (Bromus arvensis L.), також відомий під народними назвами шмир, ди́рза (від лит. dirsė) – вид рослин родини тонконогових.
У Європі іноді культивувався.
Рослина однорічна або дворічна. Цвіте з травня по липень.
Стебло зростом до метру, плід – зернівка. На одній рослині може утворитись до 5000 зернівок.
А ще пишуть – “звичайний бур’ян на порушених місцях”.
В Україні росте на полях, понад дорогами та канавами, в степовій зоні трапляється в зволожених місцях по долинах річок.
Походить із Середземномор’я та нині росте на всіх континентах. У місцях з кліматом посушливим і жарким часто росте масово. Завдяки здатності насіння переносити високі температури, в пожежонебезпечних регіонах Північної Америки часто стає домінантом серед рослинності. Там, у Північній Америці, використовують для відновлення порушеного трав’яного покриву.
У Каліфорнії вважається цінною кормовою – найбільш поживною – рослиною. І ось чому. Після дозрівання, насіння не розсипається, а зберігаються на рослинах, тож худоба отримує набагато більше поживних речовин.
І ось іще, на наших, українських ресурсах: “Насіння стоколоса збирали і готували киселі, каші, бовтанки, юшки”.
При цьому, у списку, який містить 169 визнаних видів роду стоколос (Bromus), багато героїв навіть не мають фото…
Підготувала Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА







