Історія молодого француза, який загинув рік тому в російській війні проти України, викладена друзями родини у Фейсбуці.
Мати Андреаса, Едіт Галлоцці, 16 лютого побувала на Майдані в Києві, а в цей же час Rémi Fritsch та інші будуть на кладовищі, де спочиває Андреас у Франції, щоб вшанувати пам’ять Героя.
Андреасу Галлоцці було 22 роки, родом він з департаменту Йонна регіону Бургундія. Він завжди хотів бути військовим і приєднався до 17-ого інженерно-парашутного полку у вересні 2020 року.
Андреас поїхав з Франції, щоб захищати Демократію, Україну, українців, Європу. Під час навчання в Міжнародному Легіоні, де він отримав прізвисько Frenchie [«Френчі»], багато, хто відзначав, що він був рішучим і з задоволенням виконував свій обов’язок.
У телефонних розмовах з мамою Едіт він повторював: “Мамо, мені добре там, де я зараз; я знаю, для чого я приїхав; я розумію, на що я йду”. Одного разу на передовій, він їй сказав: “Мамо, тут 14-18 роки Першої світової війни в XXI сторіччі”.
Його двоюрідний дідусь, чию історію Андреас чув і добре знав, як й інші члени його родини, впав у траншеї окопа в 1918 р. і останнє, що сказав було: “Все добре”.
В особистих речах Андреаса, які повернули колеги з Міжнародного Легіону, його мама знайшла записку з вказівкою для родини, де шукати його останні слова в телефоні.
У «замітці вже запізно» писалось:
“Війна – це прокляття людства, тому, що війна ніколи не вмирає. Завжди будуть справедливі причини, за які варто битися і вмирати за необхідності, боротися проти божевільних, які хочуть зруйнувати все, що їх оточує заради власного Его…нічого іншого крім дрібниць”.
…тоді він напише в якості своїх: «Останні слова», вказавши, що подальший текст був натхненням від листів французьких солдатів Першої світової війни. Андреас добровільно обрав текст, можливо його він зачепив найбільше і він його адаптував, додаючи власні слова.
“Моя найдорожча мама, люба родина, мої вірні друзі. Для мене війна скінчилась, але я ні про що не жалкую, я бачив достатньо героїзму і страхіть.
Я молюсь, щоб ваша доля була більш милостива. Наше життя – коротке. Я вдячний небу за всі радості, за все щастя, і випробування, які приготувала мені доля.
Моє життя було чудове і майже наповнене.
Ці декілька фраз будуть моїми останніми. Я прожив свої останні години, переглядаючи усі фото з вами, мої дорогоцінні спогади.
Лише чудо могло б мене врятувати. Я знав, що ця місія могла бути занадто небезпечною, однак я чоловік впертий, я не хотів залишати своїх друзів їхати самим в центр цього пекла.
Війна робить людей божевільними. Я виконав свій обов’язок, відстояв честь Франції, України і Європи. Я не відчуваю жодних докорів сумління щодо від’їзду в Україну, я знайшов сенс свого життя та своїх переконань. Єдине про, що жалкую, можливо, це те, що я не мав часу покохати когось усім своїм серцем.
Я сподіваюсь ви знайдете сили мене пробачити і Господь хотів би можливо з’єднати нас на небі або в іншому місці, роз’єднавши нас на цій землі.
Не забувайте ніколи солдатів, які загинули за праве діло.
Я ніколи вас не забуду, я люблю вас”
Останні слова були написані 1 лютого 2023 року. Андреас загинув у бою 16 лютого 2023-го.
Помираючи в руках побратима-японця, Андреас вимовив останнє: «Все добре».
Repose en paix Andréas.
16 Février 2024: Hommage à Andréas Gallozzi. Frenchie.
Переклад Елизавета Юхнова
Фото зі сторінки мами Edith Gallozzi
