Наприкінці квітня у благодійному фонді «Меморі86» відбувся майстер-клас, який провела заступниця голови фонду Інна Мігуля.
Захід, назва якого звучить романтично – «Створення флорентійського саше» – це і звернення до мирної професії пані Інни, і робота з ароматами спогадів та мрій. Тож, сучасною мовою, – ароматерапія.
Власне флорентійське саше, придумане в Італії декілька століть тому – це тоненька ароматна плитка. У виготовленні її використовується натуральний бджолиний віск, стеаринова кислота, фіксуючі засоби, натуральні ефірні олії та декор: засушені квіти та трави, шматочки цитрусів, дещиця приправ тощо.
На майстер-клас зібралися жінки-волонтерки та були запрошені жінки, які, тікаючи від війни, вимушено покинули рідні домівки у Запорізькій області. Так сталося, що всі вони – представниці творчих професій, майстрині, що вели гуртки та мали виставки у Центрі дитячої та юнацької творчості міста Гуляйполе [розбитому вщент росіянами у жовтні 2022-го].
Робота з ароматами став віртуальною мандрівкою спогадами та пошуками ароматної концепції. Кожна жінка створювала щось своє. Занурюючись у минуле, де живуть наші спогади дитинства, відтворюючи щемні аромати, які записані десь у таємничих куточках душі.
Що згадували наші гості? Пахучий степовий полин? Соняхи? Теплий та гіркий квітучої вишні біля хати?
Нам, запорізьким пані, близька була композиція пахощів, яка повертає у дитинство й кураторку майстер-класу пані Інну: квітуча акація… розпечений асфальт… заводські викиди неповторної вже задушливої якості. Та це колись було сигналом: літо прийшло! І воно лише починається та триватиме довго. Це ж радість!
Поєднати спогади та мрії технологічно під керівництвом досвідченої майстрині спробували усі учасниці. Хтось встиг це зробити навіть не в одній, а у декількох формах. Саше у подарунок несли додому всі. І щоб налякати міль, і щоб відігнати сум. Щоб помріяти про рідний дім і …про подорож до Флоренції.
Бо є у такій творчій роботі, як створення ароматного саше, дуже вагома ароматерапічна, психологічна складова. І всі учасниці події це відчули.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Євгена МІГУЛІ та Миколи БАРИШЕВА
